Кржіжановський Гліб Максиміліанович [12(24) .1.1872, Самара, — 31.3.1959, Москва], діяч революційного руху в Росії, радянський державний і партійний діяч; учений-енергетик, академік АН(Академія наук) СРСР (1929); літератор; Герою Соціалістичного Труда (1957). Член Комуністичної партії з 1893. Народився в сім'ї інтелігента. У 1891 вступив в марксистський кружок. Разом с В. І. Леніним брав участь в організації Петербурзького «Союзу боротьби за звільнення робочого класу», В 1894 закінчив Петербурзький технологічний інститут. У грудні 1895 арештований. У 1897 засланий в село Тесинськоє (нині Тесь) округу Мінусинського на 3 роки. У 1899 підписав написаний Леніном «Протест російських соціал-демократів», направлений проти «Кредо» «економістів». З 1901 керував іськровським центром в Самаре, де працював в же.-д.(железнодорожний) депо. Входив в Організаційний комітет із скликання 2-го з'їзду РСДРП, на якому заочно був вибраний членом ЦК партії. Брав участь в підготовці 3-го з'їзду РСДРП. Учасник Революції 1905—07; у жовтні 1905 голова страйкового комітету Південно-західного ж. д.(залізниця); на початку 1906 в Петербурзі співробітничав в більшовицькою газетою «Хвиля» і журналом «Думка». З 1910 завідував в Москві кабельною електромережею. Брав участь в проектуванні і будівництві першої в Росії електростанції на торфі «Електропередача»; працював в Московській організації більшовиків. Під час Лютневої революції 1917 член більшовицької фракції Моссовета. Після Жовтневої революції 1917 працював над відновленням і розвитком енергогосподарства Москви. З 1919 голова Главелектро ВСНХ(Вища рада народного господарства). На початку 1920 за завданням Леніна написав роботу «Основні завдання електрифікації Росії». У 1920 призначений головою Державної комісії з електрифікації Росії (ГОЕЛРО ) і в грудні 1920 виступив з доповіддю про план ГОЕЛРО на 8-м-коді з'їзді Рад. Перші радянські електростанції споруджувалися при безпосередній участі К. Сиграл видатну роль в організації соціалістичного планерування, був першим головою Держплану (1921—30), брав участь в складанні 1-го п'ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР, на 16-ій конференції ВКП (б) і на 5-м-коді Всесоюзному з'їзді Рад СРСР (квітень, травень 1929) виступав з доповідями про 1-у п'ятирічку. У 1930—32 голова Главенерго Наркомтяжпрома. У 1932—36 голова Комітету з вищої технічної освіти при ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР і заступник наркома освіти РРФСР. У 1929—39 віце-президент АН(Академія наук) СРСР; засновник (1930) і до кінця життя керівник Енергетичного інституту АН(Академія наук) СРСР; доклав багато зусиль для залучення діячів науки до розробки важливих народно-господарських проблем.
В своїх роботах До. досліджував проблеми складання енергетичного балансу і наукових основ розвитку енергосистем, створення єдиної енергетичної системи країни, електрифікації галузей народного господарства, комплексного використання енергетичних ресурсів і енергетичного районування. В області промислової енергетики вивчав роль електрифікації машин і електротехнології в розвитку техніки, досліджував вплив енергетики на комбінування і розміщення промислового виробництва, розробив низку запитань комплексного використання паливних ресурсів на енергохімічній основі. Автор ряду спогадів про Леніне. У Бутирськой в'язниці і сибірському засланню створив відомі пісні революційного підпілля (переробка польських революційних пісень): «Варшав'янка» («Вихори ворожі віють над нами»), «Червоний прапор», «Сльозами залитий світ безбережний», «Біснуйтеся, тирани». Написав також ряд сонетів; у багатьох з них створений образ Ст І. Леніна.
Делегат 14—17-го з'їздів партії; на 13—17-м-коді з'їздах обирався членом ЦК ВКП (б). Був членом ВЦИК і ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Нагороджений 5 орденами Леніна і 2 ін. орденами.
Соч.: Соч., т. 1—3, М.— Л., 1933—36; Вибране, М., 1957; Великий Ленін, М., 1968.
Літ.: Флаксерман Ю. Н., Р. М. Кржіжановський, М., 1964.
