Холодильна ізоляція, матеріал з малим коефіцієнтом теплопровідності, вживаний в холодильній техніці для ізоляції конструкцій (стіни, покриття, підлоги і ін.) камер холодильників і ін. охолоджуваних об'єктів, що захищають, а також низькотемпературного устаткування і трубопроводів холодильних установок з метою зменшення припливу теплоти з довкілля і втрат холоду. У якості Х. і. застосовуються матеріали з коефіцієнтом теплопровідності l = 0,035—0,14 Вт/м-код × До і щільності r = 25—300 кг/м 3 . До Х. і. пред'являється також ряд додаткових вимог: хімічна інертність по відношенню до матеріалів, з якими вона контактує, відсутність запаху (має велике значення при зберіганні харчових продуктів), морозостійкість, негорючесть, опірність проникненню гризунів і дії грибків і мікроорганізмів (біостійкість) і т.д. Для зручності споживачів промисловість випускає ізоляційні матеріали у вигляді плит, блоків, матів, смуг, профільних виробів і т.д. Набув поширення також спосіб ізоляції шляхом заливки між стінками конструкцій обгороджування ізольованого об'єкту або напиленням на ізольовану поверхню двох рідких композицій, які при змішенні вспеніваются і тверднуть. Як Х. і. використовуються як органічні (наприклад пінополістирол, пенополіуретан), так і неорганічні (наприклад, піноскло, мінераловатниє плити) матеріали. Зволоження Х. і. призводить до зниження її ефективності. Тому вона зазвичай покривається гідроізоляційним шаром. Як останній використовуються бітуми і бітумні мастики, руберойд, полімерні плівки і ін. матеріали.
Літ.: Довідник по спеціальних роботах. Теплова ізоляція, 2 видавництва, М., 1973.
