Хераськов Михайло Матвєєвіч [25.10(5.11) .1733, Переяслав на Полтаві, — 27.9(9.10) .1807, Москва], російський письменник. Закінчив Сухопутний шляхетський корпус в Петербурзі (1751). Видавав журнали «Корисне звеселяння» (1760—62) і «Вільний годинник» (1763). У 1763—1802 був (з перервами) директором, потім куратором Московського університету. У творчості Х., найбільшого представника російського класицизму, позначився рух до сентименталізму . Автор епічних поем, найзначніша з яких «Россияда» (1779) — про підкорення Іваном IV Казанського ханства. Краще з драматичних творів — трагедія «Венеціанська черниця» (1758). Філософсько-повчальні романи «Нума Помпілій, або Процвітаючий Рим» (1768) і ін. багатослівні, рясніють словесними прикрасами. Лірика Х. всіляка по жанрам, медітатівна, проповідує помірність, тихе життя на лоні природи.
Соч.: Ізбр. пропавши. [Вступ. ст. А. Ст Западова], Л., 1961.
Літ.: Соколів А. Н., Нариси по історії російської поеми XVIII і першою пів.(половина) XIX ст, М., 1955, с. 144—87; Пастушенко Л. М., Історична основа трагедії М. М. Хераськова «Венеціанська черниця», в збірці: Проблеми вивчення російської літератури XVIII ст, Л., 1974.
