Хемілюмінесценция, люмінесценція, супроводжуюча хімічні реакції. При Х. випромінюють продукти реакції або ін. компоненти, що збуджуються в результаті перенесення енергії до них від продуктів реакції. Окремий випадок Х. — біолюмінесценція (свічення гниючого дерева, деяких комах, морських тварин і ін.). Х. супроводжує газофазні, жідкофазниє, гетерогенні реакції, її спектр може лежати в ІК-, видимою або уф-областях. Вона спостерігається в реакціях, що йдуть мимоволі (при змішуванні реагентів, власне Х.), а також в реакціях, що відбуваються під впливом різних чинників: електричного розряду, електролізу (електрохемілюмінесценція), світла, іонізуючого випромінювання і т.д.
Х. є прикладом прямого перетворення хімічної енергії в світлову. Яскравість Х. пропорційна швидкості реакції і ефективності Х. (числу квантів Х. на 1 акт реакції). Ефективність Х. наближається до 100% в разі біолюмінесценції деяких світляків і до 25% при реакціях окислення перекисом водню ефірів щавлевої кислоти; у деяких («яскравих») реакціях вона складає близько 1%, в останніх випадках — набагато нижче. Тому для виявлення Х. (особливо в повільних реакціях) застосовують високочутливу фотоелектронну апаратуру. Дослідження Х. дозволяє вирішувати тонкі питання теорії елементарного акту хімічного перетворення, перерозподілу енергії в продуктах реакції, будови молекул, вимірювати швидкості реакцій або концентрації речовин (див. Хемілюмінесцентний аналіз ). Реакції з яскравою Х. використовують в хемілюмінесцентних джерелах світла, які «включаються» змішуванням реагентів і дають світлові потоки ~ 0,1 лм з 1 мл розчину. Х. лежить в основі дії хімічних лазерів.
Літ.: Васильев Р. Ф., Механізми збудження хемілюмінесценциі, «Успіхи хімії», 1970, т. 39, ст 6, с. ІЗО; Хемілюмінесцентниє методи дослідження повільних хімічних процесів, М., 1966; Chemiluminescence, and bioluminescence, N. Y. — L., 1973.
