Харкевіч Олександр Олександрович [21.1(3.2) .1904, Петербург, — 30.3.1965, Москва], радянський учений в області електрозв'язку і електроакустики, академік АН(Академія наук) СРСР (1964). У 1930 закінчив Ленінградський електротехнічний інститут ним. В І. Ульянова (Леніна). Працював в Центральній радіолабораторії (1929—32). Викладав в Ленінградській військовій електротехнічній академії (1932—38), Ленінградському електротехнічному інституті зв'язку (1938—41), Львівському політехнічному інституті (1944—48), Московському електротехнічному інституті зв'язку (1952—62); професор з 1938. Вів науково-дослідну роботу в Московському фізико-технічному інституті (1941—44), Київському інституті фізики (1948—52); керував інститутом проблем передачі інформації АН(Академія наук) СРСР (з 1962). Основні праці по теорії і розрахунку електроакустичних апаратів, теорії спектрів, теорії автоколивань. Х. — автор більше 100 наукових робіт, у тому числі 10 монографій; його «Нариси загальної теорії зв'язку» (1955) стали однією з основоположних робіт в теорії інформації, Нагороджений орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора.
Соч.: Теорія електроакустичних апаратів, М., 1940; Теоретичні основи радіозв'язку, М., 1957; Спектри і аналіз, 4 видавництва, М., 1962; Боротьба з перешкодами, 2 видавництва М., 1965.
Літ.: А. А. Харкевіч, «Радіотехніка», 1965, т. 20 № 9.
