Халіль Мардам-бек (Мардам-бій) (1895, дамаск, — 21.7.1959, там же), арабський поет, літературознавець, державний діяч (Сирія). Закінчив Лондонський університет (1929). Член Арабською АН(Академія наук) в дамаску (1925) і її президент (1953—59); член Академії арабської мови в Каїрі (з 1948), Іракської АН(Академія наук) (з 1949), іноземний член АН(Академія наук) СРСР (з 1958). Займав пости міністрів освіти (1948) і закордонних справ (1953) у уряді Сирії. Вніс великий вклад до розвитку сирійського літературознавства. Один із засновників літературного суспільства «Ар-Рабіта аль-адабійя» (1921) і однойменного журналу в дамаску (1929), а також літературного журналу «Ас-Сакафа» (1933). Автор монографій «Поети Сирії» (т. 1—3, 1954), «Історії арабської літератури» (т, 1—5, 1955). Опублікував з коментарями дивани середньовічних арабських поетів Ібн Хаййуса, Ібн Унайна, Алі ібн аль-Джахма Самі для аса і ін. У віршах і віршованих драмах Х. М., що закликають до арабської єдності, сильні націоналістичні мотиви. Диван віршів опублікований посмертно (1960).
Літ.: Brockelmann С., Geschichte der arabischen Literatur, Suppl.-Bd 3, Leiden, 1939, S. 356—57; al-khalid M. T., Khalil Mardam Bey der Dichter und bein Diwan, Köln, 1973; 3акиаль-Мухасині, Халіл Мардам-бек, «аль-Магалля» 1959, жовтень, с. 24—26.
