Хавкин Володимир Аароновіч (15.3.1860, Одеса, — 26.10.1930, Лозанна), російський бактеріолог і епідеміолог. Учень І. І. Мечникова. У 1884 закінчив Новоросійський університет (у Одесі), працював в Одеському зоологічному музеї. У 1888 приват-доцент Женевського університету, в 1889—93 — в Пастерівському інституті в Парижі. У 1893—1915 працював в Індії. Державний бактеріолог індійського уряду (1893—1904). Директор (1896—1904) створеною по його ініціативі протичумної лабораторії в Бомбеї, реорганізованої в 1925 в інститут його імені (Haffkine Institute), що став центром по вивченню бубонної чуми і холери в Південно-східній Азії. Основні роботи по дослідженню холери і чуми. Довів інфекційну природу холери. Вперше розробив ефективні вакцини проти холери (1892) і чуми (1896), провів на собі досліди, що довели безпеку цих вакцин. Безпосередньо брав участь у вакцинації населення в Індії в час епідемій холери (1893—95) і чуми (1896—1902). У зв'язку з 60-літтям створення Х. протичумній лабораторії президент Індії Р. Прасад відзначив: «... ми в Індії дуже багато зобов'язані докторові Хавкину. Він допоміг Індії позбавитися від основних епідемій — чуми і холери».
Літ.: М. Попівства А., Доля доктора Хавкина, М., 1963.
