Фістула в експериментальній фізіології, отвір (канал або хід), за допомогою якого порожнистий орган сполучається із зовнішнім середовищем або з ін. органом; відсутній при нормальній анатомічній будові. Накладається в результаті спеціальної операції. Штучні Ф. призначені для вивчення в тривалих дослідах на тваринах діяльності органів травлення, сечовиділення, швидкості кровотоку, складу крові. З цією метою користуються закріпленими на поверхні тіла металевими або пластмасовими трубками, які вводяться в порожнини органів або підшиваються до стінок судин. У фізіологічному експерименті широко застосовуються також методи виведення назовні сечоводів, проток слинних залоз, відрізань шлунку (наприклад, при уявному годуванні тварини) і кишок. За допомогою Ф. удається отримувати в чистому вигляді травні соки, досліджувати стан і рух внутрішніх органів, динаміку сечовиділення, склад крові, що відтікала від органів. Див. також Свищ, Фістулографія .
Літ.: Павлов І. П., Повні збори соч.(вигадування), 2 видавництва, т. 2, кн. 1, М. – Л., 1951; Фізіологія людини, під ред. Е. Б. Бабиного, 2 видавництва, М., 1972.
