Фіта, в древнерус. церковному співі знак нотації крюка у вигляді слав.(слов'янський) букви q , у поєднанні з декількома ін. знаками що скорочено позначав цілу мелодію мелізматичного складу. У знаменном розспіві (див. Знаменний розспів ) налічувалося більше 100 різних Ф., кожна з яких мала свою назву. Збірки найбільш споживаних Ф., тобто мелодій виражених крюками, називалися фітникамі.
