Фіксація (біол.)
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Фіксація (біол.)

Фіксація (біологічна), спосіб збереження структури кліток і тканин тваринних і рослинних організмів шляхом дії на них хімічних і фізичних агентів. Використовується для приготування препаратів. До фізичних методів Ф. відносяться, наприклад, висушування, заморожування при низьких температурах в умовах вакууму (ліофілізація); до хімічних – дія різними реактивами: формаліном, спиртом, ацетоном, чотириокисом осмію. Багато реактиви використовуються в суміші з ін. речовинами (дворомовокислий калій, сулема, пікринова кислота); такі фіксуючі суміші називаються зазвичай по імені дослідників, що запропонували їх (рідини: Ценкера, Максимова, Флеммінга, Карнуа, Буена і ін.). Вибір способу Ф. визначається властивостями і величиною об'єкту, а також цілями дослідження. Так, для збереження нуклеїнових кислот достатня спиртна Ф., тоді як активність ферментів повністю зберігається лише після ліофілізації. Для електронної мікроскопії рекомендується Ф. у альдегідах; для успішнішого збереження тканині використовують метод «подвійної Ф.»: первинна Ф. у альдегідному фіксаторі з подальшою додатковою Ф. чотириокисом осмію.

  Літ.: Роськин Р. І., Льовінсон Л. Би., Мікроскопічна техніка, 3 видавництва, М., 1957; Керівництво по цитології, т. 1, М. – Л., 1965.

  М. Е. Аспіз.