Фіксація фотографічна, закріплення фотографічне, процес розчинення галогенідів срібла експонованого світлочутливого шару, не відновлених під час прояви фотографічного ; в результаті Ф. ф. зображення стає стійким до дії світла і не змінюється при тривалому зберіганні.
найширше застосовуються фіксуючі розчини на основі тіосульфату натрію (гіпосульфіту), зазвичай у вигляді 25%-ного водного розчину. Для нейтралізації проявляючих речовин, що залишилися у фотографічній емульсії після закінчення процесу прояву, інколи у фіксуючий розчин вводять кислоту (наприклад, сірчану або оцетову) – т.з. кислий фіксаж, хоча зазвичай нейтралізацію виділяють в самостійну стадію Ф. ф. – т.з. стопи-ванну т.к. продукты окислення проявляючих речовин, насичуючи фіксаж, викликають жовте фарбування фотографічного шару. Якщо потрібно підвищити міцність емульсивного желатинового шару фотоматеріалу, то у фіксаж вводять також речовини, задублівающие желатину, – алюмінієвий або хромовий галун (дублячий фіксаж). У швидких фіксажах, які скорочують час Ф. ф. у 2–3 рази, зазвичай використовують хлорид амонія – в типовому випадку 50 г на 1 л простого фіксажу.
Тривалість Ф. ф. залежить від концентрації і температури фіксуючого розчину, інтенсивності його перемішування, товщини емульсивного шару, концентрації галогенідів срібла і розмірів емульсивних мікрокристалів галогенідів срібла. Підвищення температури прискорює Ф. ф., але вище 22–23 °С желатиновий світлочутливий шар може надмірно набубнявіти, сповзти з підкладки або руйнуватися. Ф. ф. зображень на дрібнозернистих емульсіях протікає швидше, ніж на грубозернистих, т.к. общая поверхня кристалів галогенідів в першому випадку значно більше. В середньому тривалість Ф. ф. для грубозернистих емульсій – 15–20 мін, для дрібнозернистих – 8–10 мин. При цьому слід розрізняти т.з. час освітлення, тобто зникнення видимих слідів галогенідів срібла, і повний час Ф. ф., яке зразкове удвічі більше; освітлення шару ще не означає завершення Ф. ф.
У ряді процесів швидкісної обробки фотографічних матеріалів Ф. ф. замінюють менш тривалою операцією – т.з. стабілізацією, яка полягає в швидкій сушці фотографічного шару після прояву, нейтралізації кислотою лужного проявника, що залишився в шарі, обробці розчином KI, вельми короткочасній обробці кислим фіксажем. Стабілізація дає можливість розглянути фотографічне зображення до Ф. ф. Якщо зображення необхідно зберегти, його потім фіксують.
Набули поширення швидкісні комбіновані способи одночасного прояву і фіксації спеціальними оброблювальними розчинами, після яких отримують готові отфіксированниє зображення; проте ці способи обробки призводять до деякого зниження світлочутливості фотографічних матеріалів. ПРО Ф. ф. кольорових фотоматеріалів див.(дивися) в ст. Кольорова фотографія .
Літ.: Блюмберг І. Б., Технологія обробки фотокіноматеріалів, 2 видавництва, М., 1967; Міз До., Джеймс Т., Теорія фотографічного процесу, пер.(переведення) з англ.(англійський), Л., 1973.
