Фізулі, Фузулі Мухаммед Сулейман огли (1494, м. Кербела, Ірак, – 1556, там же), азербайджанський поет. Писав на азерб.(азербайджанський), перс.(персидський), араб.(арабський) мовах. Здобув всесторонню освіту. Займався викладанням, служив охоронцем святих місць. Велику частину життя провів в Багдаді. Якнайповніший рукопис вигадувань (кулліят) Ф. датується 1522. Повне науково-критичне видання вигадувань на основі старих рукописів здійснено в 1958–61 в Баку Р. Арасли.
В поетичній спадщині Ф. велике місце займає лірика – переважно газелі і касиди . Надзвичайна художня сила поезії Ф. – в близькості до внутрішнього світу людини. «Піднесений захват» любові, яку Ф. вважав основою всесвіту, захоплення красою коханої, страждання і печаль, пов'язана з одвічною недосяжністю досконалість, в любові складають основний вміст його лірики. Затверджуючи право людини на земну любов, поет йшов врозріз з мусульманськими релігійними заборонами і канонами. Він повідомив новий напрям газелі, зробивши її доступною за формою і змістом. Поезія Ф. гуманістічна, виражає ненависть до всякого насильства, закликає правителів до справедливості і турботи про благо підданих. Борг релігії і держави – захист принижених від посягань сильних світу цього.
В творчості і світогляді Ф. позначився вплив суфізму, хоча він не належав ні до одного суфійського ордена. Ф. закликав відректися від спокус «тлінного світу», вести простою і скромний спосіб життя. Одним з високих зразків філософської лірики Ф. є касида «Друг серця». Написана як би протягом традицій Хагані Ширвані, Аміра Хосрова Дехльові і Джамі, вона відрізняється соціальною гостротою, антифеодальною спрямованістю.
Вигадування Ф. «Скарга», що вважалося одним з ранніх і кращих зразків азерб.(азербайджанський) художньої прози, – своєрідна політична сатира, в якої скарги на свою долю переплітаються з викриттям свавілля, хабарництва, що панували при дворі тур.(турецький) султана Сулеймана I Кануні . В творчості поета значне місце займає соціально-філософська (алегорія, поеми «Гашиш і вино», «Суперечка плодів») і філософсько-етична тематика (соч. «Гуляка і відлюдник» і «Здоров'я і недуга»). Відомі трактат Ф. по історії філософії «Результат віри», віршоване переведення на азерб.(азербайджанський) мова сорока хадісов, вигадування Хусейна Ваїза Кашеві (16 ст), названого Ф. «Сад щасливців».
Вершина творчості Ф. – ліро-епічна поема «Лейлі і Меджнун» (1536–37). Продовжуючи і оновлюючи традиції своїх попередників, особливо Низами Гянджеві, Ф. створив оригінальну поему, тісно пов'язану з азерб.(азербайджанський) усно-поетичною творчістю. Герой поеми – поет Меджнун (Кейс) шукає сенс і щастя свого життя в романтичній любові. Проте феодально-релігійні традиції і звичаї ворожі його ідеалам. У очах що оточує Кейса середовища він – «меджнун» (одержимий). Його любов до прекрасної Лейлі знаходить суворе засудження суспільного круга, до якого він належить. Це одне з джерел трагічного конфлікту. Не дивлячись на посилення в кінці поеми містичних мотивів, Ф. показав в ній істинно людську любов. Романтична і в той же час життєво правдива поезія Ф. складає цілу епоху в розвитку азерб.(азербайджанський) літератури і азерб.(азербайджанський) мови, лексику і стилістику якого поет значно збагатив. Багато рядків Ф. стали афоризмами; його творчість надав вплив на подальший розвиток не лише азерб.(азербайджанський), тур.(турецький), але і ін. літератур народів Близького Сходу. У 1958 наголошувалося 400-ліття з дня народження Ф., у тому ж році в Баку йому був відкритий пам'ятник.
Соч.: Есерлері, ч. 1–4, Баки, 1958–61; Дивани, Баки, 1958; у русявий.(російський) пер.(переведення) – Вибране, Баку, 1958; Лейлії Меджнун, М., 1958; Газелі М., 1959.
Літ.: Кримський А., Історія Туреччини і її літератури, т. 1, М., 1910; Арасли Р., Великий азербайджанський поет Фізулі, Баку, 1958; Бертельс Е. Е., Вибрані праці, [т. 2], Низами і Фізулі, М., 1962; Арасли Ћ., Bejyk Aзеpбajчaн шаїрі Фузулі, Баки, 1958; Гулузаде М., Фузулінін лірікаси, Баки, 1965; Gibb Е., A history of Ottoman poetry, v. 3, L., 1904; Karaban Abdülkadir, Fuzuli. Muhiti hayati ve şahsiyeti, Ist., 1949; Cunbu.-Müjgan, Fuzulî hakkinda bir bibliografya denemesi, Ist., 1956; Bicari H., Fuzulir nin allegorik eserleri, в кн.: Studia turcica, ed, L. Ligeti, Bdpst, 1971.
