Сулейман I Кануні (Süleyman I Kanunî) (або Сулейман II Кануні), Сулейман Законодатель (у європейській літературі — Сулейман Прекрасний, Великий) (27.4. 1495 — 6.9.1566, Сигетвар), турецький султан в 1520—66. Вів активну завойовну політику; при нім імперія Османа досягла найбільшого територіального розширення і найвищої могутності. У 1521 був узятий Бєлград, після Мохачськой битви 1526 приєднана велика частина Угорщини; у 30-х рр. завойований Ірак, острів Родос і інші острови архіпелагу Егейського, Тріполітанія, Алжір і інші території. Вперту боротьбу вів С. I До. з Іраном за Закавказзю. При нім були складені закони (канун-наме) про адміністративний пристрій і фінанси, про положення окремих провінцій, регламентацію військово-ленної системи, форми землеволодіння, повинності населення і прикріплення селян до землі. Приділяв велику увагу будівництву мечетей, палаців, фортець і ін. Особливо знамениті споруди архітектора Синана . С. I До. помер під час походу до Угорщини.
Літ.: Новічев А. Д., Історія Туреччини, т. 1, Л., 1963; Цветкова Б., Проучванія на градськото стопанство през XV — XVI століття, Софія, 1972.
