Сулейман Рустам (псевдонім; справжнє ім'я — Сулейман Алі-Аббас огли Ру- стамзаде) [р. 14(27) .11.1906, Баку], азербайджанський радянський поет і драматург, громадський діяч, заслуженого на діяча мистецтв (1943), народного поета Азербайджану (1960). Член КПРС з 1940. Голова Верховної Ради Азербайджанської РСР (з 1971). Вчився в Азербайджанському університеті (з 1927), МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова)(з 1929). Друкується з 1923. Вірші в збірках «Від печалі до радості» (1927), «Зірка» (1934), «Чапаєв» (1936), «Романтика ночі» (1938), присвячені комсомолу, героїці Громадянської війни, соціалістичному будівництву. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 написані широко відомі вірші «Клятва», «Душа Кавказу говорить», «Мати і листоноша» і ін. У 1941 створені вірші, присвячені Південному (Іранському) Азербайджану («Тебрізськие вірші»); тема важкого життя азербайджанських бідняків в Ірані продовжена в збірці «Два береги» (1949; Державна премія СРСР, 1950). Після війни опублікував збірки віршів про боротьбу народів за мир, про післявоєнне будівництво. У поемі «Слово про російського брата» (1960) відображує дорога Азербайджану в революції. Автор п'єси у віршах про народного героя «Гачак Набі» (1940, 2-я редакція 1948), комедії про сучасне азербайджанське село «Погана» (1948) і ін. Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Сечилміш есерлері, ч. 1—4, Баки, 1969—72; у русявий.(російський) пер, — Вибране, М., 1948; Відкритий лист, Баку, 1963; Каспійські хвилі, М., 1971; Дума. Вірші, М., 1974.
Літ.: Нарис історії азербайджанської радянської літератури, М., 1963; Зejналли А., Кечилмеміш joлларла, Баки, 1970.
