Фібринолізин, плазмін, фермент класу гидролаз, присутній в плазмі крові; каталізує розщеплювання фібрину, що приводить до розчинення (фібринолізу) кров'яного згустка – тромбу. Окрім фібрину, Ф. може гідролізувати і ін. білки (наприклад, казеїн, фібриноген), а також низькомолекулярні пептиди і ефіри l-аргініну і i-лізіну (дія Ф. направлено головним чином на розщеплювання пептидних зв'язків, утворених залишками аргініну і лізину). Ф. – глобулярний білок з молекулярною масою 80 000 – 90 000. Молекула Ф. складається з 2 сполучених дисульфідним зв'язком поліпептидних ланцюгів – легкою (молекулярною масою близько 27 000), в якій знаходиться активний центр Ф., і важкою (молекулярною масою близько 57 000). У крові Ф. знаходиться головним чином у формі неактивного профермента профібринолізину (плазміногена), який під дією ферментативних активаторів перетворюється на плазмін; незрідка присутній в комплексі з інгібітором – антиплазміном. З донорської крові або плацентарної сироватки людини отримують лікарський препарат Ф. – білий порошок, добре розчинний у фізіологічному розчині. Препарат використовують для лікування хвороб, тромбів, що супроводяться освітою (гострий тромбофлебіт, тромбоемболії легеневої і периферичної артерій тромбоз судин мозку, інфаркт міокарду). Внутрішньовенне краплинне введення Ф. з гепарином викликає розчинення 1–4 денних тромбів. Активність Ф. визначають за часом розчинення (лізису) згустка фібрину або по кількості лізірованного фібрину або казеїну і виражаюг у фібринолітичних або казеїнолітичних одиницях дії.
