Фулье, Фуйе (Fouillée) Альфред Жюль Еміль (18.10.1838, Ла-Пуез, — 16.7.1912, Ліон), французький філософ і соціолог. Викладач філософії Паризької нормальної школи (1872—1879). У своїй еклектичній метафізиці Ф. за допомогою «методу примирення» намагався об'єднати різні філософські напрями. Основними чинниками світового процесу Ф. визнавав особливі духовно-вольові стани, «ідеї-сили», що реалізовуються через розуміння і визнання їх масами. У соціології Ф. — помірний органіцист (див. Органічна школа в соціології). Суспільство, згідно Ф., є психологічний «договірний організм», що не існує незалежно від індивідів. В процесі еволюції відчуття суспільної солідарності прогресує разом зі свідомістю індивідів, у зв'язку з чим зростає залежність розвитку суспільства від ідеологічних чинників, а також свідомої волі його членів. Вища стадія еволюції розуміється Ф. як повна єдність соціального і індивідуального в умовах розвинених форм договірних стосунків. Ф. — прибічник буржуазного лібералізму.
Соч.: La psychologie des idées — forces, P., 1893; Les éléments sociologiques de la morale, P., 1905; La morale des idées — forces, P., 1908; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Історія філософії, М., 1893; Сучасна наука про суспільство, М. 1895; Свобода і необхідність, М., 1900.
Літ.: Введенський А. І., Нарис. сучасній французькій філософії, Хар., 1894; Кон І., Позитивізм в соціології, Л., 1964; Guyau A., La philcsophie et la sociologie d''a. Fouillée, P., 1913.
