Фронтова авіація, один з видів авіації ВПС(військово-повітряні сили), в деяких іноземних державах (США, Великобританія і ін.) називається тактичною авіацією. Призначена для вирішення бойових завдань в боях і операціях сухопутних військ і ВПС(військово-повітряні сили), а на приморських напрямах — і ВМФ(військово-морський флот). Ф. а. складається з пологів авіації: винищувальною, винищувально-бомбардувальною (тактичних винищувачів) бомбардувальною, штурмовою, розвідувальною і допоміжною.
Ф. а. (авіація фронту) зародилася під час 1-ої світової війни 1914—18. У Сов. Озброєних Силах стала формуватися в 1918, організаційно складалася з окремих авіаційних загонів, що входили в окружні Управління повітряного флоту, які у вересні 1918 були переформовані у фронтові і армійські польові управління авіації і повітроплавання при штабах фронтів і общевойськових армій. У червні 1920 польових управлінь були реорганізовані в штаби повітряних флотів з безпосереднім підпорядкуванням командувачем фронтами і арміями. Після Громадянської війни 1918—20 ВПС(військово-повітряні сили) фронтів перейшли до складу військових округів. У 1924 авіаційні загони ВПС(військово-повітряні сили) військових округів були зведені в однорідні авіаційні ескадрильї (по 18—43 літаки), перетворені в кінці 20-х рр. в авіаційні бригади. У 1938—39 авіація військових округів була переведена з бригадною на полкову і дивізійну організацію. Основною тактичною одиницею став авіаційний полк (60—63 літаки).
На початок Великої Вітчизняної війни 1941—45 Ф. а. військових округів складалася з окремих бомбардувальних, винищувальних, змішаних (штурмових) авіаційних дивізій і окремих розвідувальних авіаційних полків. У травні — листопаді 1942 на базі армійської і фронтової авіації були створені повітряні армії, що полягали з окремих авіаційних дивізій винищувальної, бомбардувальної, штурмової авіації і окремих авіаційних полків розвідувальної і допоміжної авіації, підкорялися командуючим фронтами, а в спеціальному відношенні — командувачеві ВПС(військово-повітряні сили) Червоної Армії. Створення повітряних армій забезпечувало масоване вживання Ф. а. на головному напрямі дій військ фронту. Осенью 1942 авіаційних полиці всіх пологів авіації мали по 32 літаки, влітку 1943 кількість літаків в полицях штурмової і винищувальної авіації була збільшена до 40 літаків. Під час Великої Вітчизняної війни Ф. а., вирішуючи поставлені завдання, витратила на боротьбу за завоювання панування в повітрі 35%, на підтримку сухопутних військ 46,5%, на ведення повітряної розвідки 11% і на виконання ін. завдань 7,5% бойових літако-вильотів.
Сучасна фронтова (тактична) авіація має на озброєнні надзвукові літаки оснащені гарматною, ракетною, бомбардувальною зброєю і обладнані приладами радіо- і радіолокацій і системами. Вона здатна діяти в будь-яких умовах погоди і часу доби, перехоплювати і знищувати на далеких підступах швидкісні (надзвукові) повітряні цілі, прикривати свої війська і об'єкти тилу, сприяти сухопутним військам в операціях, що проводяться ними, — завдавати ударів по авіаційних, ракетних, сухопутних угрупуваннях противника, відшукувати і знищувати малорозмірні рухливі об'єкти (цілі), вести повітряну розвідку.
Літ.: Радянські Військово-повітряні Сили у Великій Вітчизняній війні. 1941-1945, М., 1968; 50 років Озброєних Сил СРСР, М., 1968.
