Фронтові театри, професійні театральні колективи, що обслуговували в роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 частин Сов. Армії і ВМФ(військово-морський флот) на фронті і в прифронтових районах, воєнізовані установи в тилу (евакопункти, госпіталі і т.д.). Серед перших Ф. т. — Театр Київського військового округу, Смоленський драматичний театр, театр Червонопрапорного Балтійського флоту, драматичний театр Калінінський, Театр народного ополчення (пізніше — агитвзвод Ленінградського Будинку Червоної Армії). Всього було створено близько 30 Ф. т., у тому числі 5 Ф. т. Всеросійського театрального суспільства, фронтові філії Театру ним. Евг. Вахтангова, Малого театру, Ленінградського театру драми ним. А. С. Пушкіна, Ленінградського Великого драматичного театру ним. М. Горького і ін. Деякі Ф. т., організовані в роки війни, з 1946 стали пересувними і стаціонарними театрами Радянської Армії і Військово-морського Флоту (див. Театри Радянської Армії і Військово-морського Флоту ). У 1943 в Москві був проведений огляд Ф. т.
Літ.: Дмітрієв Ю., Фронтові театри, в кн.: Нариси історії російського радянського драматичного театру, т. 2, М., 1960; Коли гармати гриміли, 1941—1945, [сб.], М., 1973; Філіппов Би. М., Музи на фронті. М., 1975.
