Фракия (греч. Thrake, лат.(латинський) Thracia), історична область в східній частині Балканського півострова, між, Чорним і Мармуровим морями Егейським. В давнину територія Ф. була заселена племенами фракийцев . В 46 перетворена на римську провінцію, з 395 – у складі Візантійської імперії. У 6 ст територія Ф. заселена слов'янами . Частково входила до складу Першого Болгарського царства (680–1018). У 1204 Ф. ненадовго була включена в Латинську імперію. У 15 ст Ф. завойована імперією Османа. Вирішенням Берлінського конгресу 1878 частина Ф. була включена в Східну Румелію (у 1885 з'єдналася з Болгарським князівством). За Лондонським мирним договором 1913, що зафіксував положення на Балканах після 1-ої Балканської війни 1912–13, територія Ф. майже повністю передавалася Болгарії. За Бухарестським мирним договором 1913, що завершив 2-у Балканську війну 1913, частина Західної Ф. поступилася Болгарією Греції. За болгарсько-турецьким Константинопольським мирним договором 1913 від Болгарії до Туреччини відходила Східна Ф. з Лозенградом (Кирк-Килісе), Люлебургазом і Адріанополем (Едірне); за Болгарією залишалася частина Зап. Ф. з пос.(селище) Дедеагач і Порто-Лагос. Після 1-ої світової війни 1914–18 частина Зап. Ф. відійшла в 1920 від Болгарії до Греції. По Севрському мирному договору 1920 Греції передана також Вост. Ф. з Адріанополем (за винятком вузької смуги проток, що залишалася за Туреччиною). Відповідно до Лозанським мирним договором 1923 Вост. Ф. з Адріанополем (до р. Маріца) відходила до Туреччини, Зап. Ф. (без Карагача) залишалася в Греції, частина Внутрішня Ф. – в Болгарії. Ці кордони збереглися і після 2-ої світової війни 1939–45.
