Фотіаді Епамінонд Епамінондовіч [р. 10(23) .1.1907, Петербург], радянський геолог і геофізик, один із засновників сов.(радянський) нафтової геофізики, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1958). Член КПРС з 1945. Закінчив БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова) (1933). У 1927–39 працював в тресті «Ембанефть», з 1946 – в Науково-дослідному інституті прикладної геофізики (начальник Туймазінськой експедиції 1948–51), з 1951 – у Всесоюзному науково-дослідному інституті геофизичних методів розвідки, з 1958 – в інституті геології і геофізики Сибірського відділення АН(Академія наук) СРСР, в 1965–70 також директор Сибірського науково-дослідного інституту геології, геофізики і мінеральної сировини міністерства геології СРСР. З 1962 професор Новосибірського університету. Основні праці по геофизичних методах розвідки нафтових родовищ, вивченню земної кори і верхньою мантії. Вніс крупний вклад до методики геологічного тлумачення комплексу геофизичних даних і на основі її вживання побудував ряд карт і моделей похороненого складчастого фундаменту древніх і молодих платформ. Узагальнив геофизичні дані по юж.(південний) частині Ембінськой області (1927–40), районам Поволжья і Другого Баку (1944–1957) і деяким районам Сибіру і Далекого Сходу. Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
