Фосфорні добрива, мінеральні і органічні речовини, що містять фосфор і використовувані для поліпшення фосфорного живлення рослин. Є єдиним джерелом поповнення запасів фосфору в грунті. Виробляються в основному промисловим дорогою з гірничорудної сировини — фосфорітов і апатітов . Як Ф. в. застосовують також органічні речовини, наприклад кісткову муку, гній, багаті фосфором відходи промисловості — фосфатшлак, томасшлак і ін. Ф. в. — перші з мінеральних добрив, отримані промисловим дорогою. Їх (суперфосфат) вперше стали виробляти у Великобританії в 1842 (до цього в 1-ій половині 19 ст як Ф. в. використовували в основному кісткову муку), в Росії – з 1868. Розробка фосфорітов для виробництва добрив була почата в 1855 у Франції. У Росії перша спроба їх безпосереднього використання в землеробстві належить А. Н. Енгельгардту, що проводив з 1866 дослідів з фосфорітной мукою (подрібненим фосфорітом) в своєму маєтку Батіщево Смоленської губернії. У 1867–69 Д. І. Менделєєв вивчав дію Ф. в. на врожайність з.-х.(сільськогосподарський) рослин в Смоленській, Петербурзькій, Московській і Симбірськой губерніях. У своїх роботах учений пропагував необхідність вживання розмолотих фосфорітов і суперфосфату в землеробстві. Промислова розробка апатітов вперше здійснена в СРСР в 1935 (Хибінськоє родовище, найбільше в світі).

  Світове виробництво Ф. в. до 1900 склало близько 1 млн. т (у перерахунку на P ₂ O ₅ ), в Росії близько 20 тис. т. В 20 ст (особливо з його середини) вживання Ф. в. значно збільшилося (таблиця. 1). Проте відносне зростання вжитку їх в сільському господарстві менше, ніж азотних і калійних добрив, що пояснюється недостатніми запасами фосфатної сировини.

Таблиця. 1. – Світовий вжиток в сільському господарстві фосфорних мінеральних добрив, тис. т P ₂ O ₅

  Забезпечення Ф. в. 1 га ріллі в 1974 складало (у кг P ₂ O ₅ ): 16,5 в світовому землеробстві, 198,4 в Бельгії, 74 в Чехословакії, 66,8 у Великобританії, 56 в Польщі, 53,6 в ГДР(Німецька Демократична Республіка), 24,1 в США, 18,7 в СРСР. Розширився асортимент Ф. В.

  Ф. в. по розчинності розділяють на 3 групи. У водорозчинних добривах (простій, подвійний і аммонізірованний суперфосфат) фосфор міститься у вигляді одноосновного фосфату кальцію Ca (P ₂ O ₄ ) ₂ ×H ₂ O. Їх виробляють переважно гранульованими і використовують для основного і припосівного (у рядки) внесення. У цитратнорастворімих (растворіми в лужному розчині цитрату аммонія – реактиві Петермана) і лімоннорастворімих (у лимонній кислоті) добривах (преципітат, томасшлак, фосфатшлак, обесфторенний фосфат, плавлений фосфат магнію) фосфор знаходиться у вигляді двоосновного фосфату кальцію Cahpo ₄ ×H ₂ O або тетракальциевого фосфату Ca ₄ P ₂ O ₅ . Ці добрива застосовують для основного внесення під оранку або культивацію. У труднорастворімих Ф. в. (фосфорітная мука, кісткова мука) фосфор міститься у вигляді трікальцийфосфата Ca ₃ (Po ₄ ) ₂ . Вносять їх як основне добриво в підвищених дозах на кислих грунтах, в яких труднорастворімиє фосфати переходять в доступну для рослин форму. Все Ф. в. негігроскопічні, не злежуються, добре розсіюються туковими сівалками.

  Перспективні нові висококонцентровані Ф. в. (поліфосфати амонія, метафосфати калія), що містять від 50 до 80% P ₂ O ₅ . По ефективності вони рівноцінні, а у ряді випадків перевершують стандартні форми Ф. в. У США і деяких країнах Західної Європи отримують вживання рідкі добрива, що виготовляються на основі поліфосфорних кислот. Використання цих добрив дозволяє повністю механізувати їх внесення, до мінімуму скоротити втрати, рівномірно закладати в грунт, одночасно вносити мікроелементи і пестициди. Характеристика основних мінеральних Ф. в. приведена в таблиці. 2.

Таблиця. 2. – Характеристика основних мінеральних добрив

  Ф. в. збільшують урожай і покращують його якість, прискорюють дозрівання рослин, підвищують їх стійкість до вилягання і засусі. Останнє має особливе значення для СРСР, де основні землеробські райони розташовані в зоні недостатнього зволоження. Встановлена висока ефективність Ф. в. у всіх грунтово-кліматичних зонах країни, при внесенні під все з.-х.(сільськогосподарський) культури. Позитивна дія їх особливо виявляється на тлі забезпечення рослин азотом і калієм, при глибокому закладенні Ф. в. у грунт. Внесення 60 кг P ₂ O ₅ (основне добриво) під озиму пшеницю дає додатково 2–5 ц з 1 га зерна. У зонах обробітку ярової пшениці внесення 60–80 кг P ₂ O ₅ підвищує урожай на 1,5–2,5 ц з 1 га. У зв'язку з малою рухливістю Ф. в. надають післядію протягом декількох років: у посушливих районах 6–8 років, в зоні достатнього зволоження 2–3 роки.

  Дози Ф. в. залежать від грунтових умов особливості культури, забезпеченості рослин елементами живлення. У СРСР вносять як основне добриво (під оранку або культивацію) 60–120 кг/га P ₂ O ₅ і припосівного – 10–40 кг/га P ₂ O ₅ . Підгодівля фосфором, як правило, малоефективна, за винятком зрошуваних земель.

  На зрошуваних землях республік Середньої Азії і Азербайджану вживання 100–120 кг/га P ₂ O ₅ під бавовник підвищує збір бавовни-сирцю на 3–5 ц з 1 га. В зонах бурякосіяння 60–120 кг/га P ₂ O ₅ збільшують урожай цукрового буряка на 25–50 ц з 1 га і підвищують цукристість коренеплодів на 0,1–0,3%. Внесення як основне добриво 60 кг/га P ₂ O ₅ під соняшник на чорноземах України, Молдавії, лісостепи РРФСР і степовий зони Сівши. Кавказу підвищує врожайність насіння на 1–4,5 ц з 1 га; використання 20 кг/га P ₂ O ₅ або разом з 10 кг/га N в рядки при посіві дає надбавку 1,0–3,4 ц з 1 га. При достатньому фосфорному живленні в соняшнику збільшується також вміст жиру. При добриві фосфором в дозі 90 кг/га врожайність картоплі на дерново-підзолистих і чорноземних грунтах підвищується па 25–30 ц з 1 га ; при цьому вміст крохмалю в бульбах зростає на 0,6–1,2%. Ф. в. ефективні також при внесенні під ін. з.-х.(сільськогосподарський) культури – кормові, овочеві, плодові.

  Літ.: Прянішников Д. Н., Ізбр. соч.(вигадування), т. 1, 3, М., 1963; Довідкова книга по хімізації сільського господарства, під ред. Ст М. Борисов, М., 1969; Географічні закономірності дії добрив, М., 1975.

  О. Ст Сдобникова.