Форс уврієр [(Force Ouvriere – робоча сила), повна назва – Загальна конфедерація праці – Форс уврієр (Confederation Generale du Travail – Force Ouvriere)], профспілковий центр у Франції. Створений профспілковими лідерами реформістів Л. Жуо, Р. Ботро і ін., що порвали в грудні 1947 з Загальною конфедерацією праці (ВКТ) у зв'язку із засудженням більшістю ВКТ Маршалла плану . Захопити за собою скільки-небудь значну частину робочого класу лідерам Ф. в. не удалося. З 36 федерацій ВКТ у Ф. в. увійшли лише 4. У квітні 1948 в Парижі відбувся засновницький з'їзд Ф. в., статут, що прийняв, і програму. Як основний організаційний принцип статут затверджував федералізм; програма була сумішшю положень реформістів і анархо-синдикалістських. Перед. Ф. в. був вибраний Л. Жуо, генеральним секретарем – Р. Ботро. Ф. в. брала участь в створенні Міжнародній конфедерації вільних профспілок . Керівництво Ф. в. виступає проти контактів з ВКТ, проте в низових організаціях зростає прагнення до єдності дій з ВКТ. Керівництво Ф. в. виступило також проти тих, що намітилися в початку 70-х рр. тенденцій до розвитку європейської професійної співпраці між профцентрамі різної орієнтації. Генеральний секретар – А. Бержерон. Центральний друкарський орган – тижневик «Форс уврієр»(Force Ouvriere»). Близько 300 000 членів (1975).
