Фокин Михайло Михайлович [11(23) .4.1880, Петербург, – 22.8.1942, Нью-Йорк], російський артист балету, балетмейстер, педагог. У 1898 закінчив Петербурзьке театральне училище по класу Н. Р. Легато. Був солістом Маріїнського театру. У 1901–11 викладав в Петербурзькому театральному училищі (учні – Е. П. Гердт, Л. В. Лопухов і ін.). Як балетмейстер дебютував в 1905. У 1909–12 і 1914 брав участь в Російських сезонах в Парижі і Лондоні. З 1918 жив і працював за кордоном (з 1921 в США). Ф. прагнув здійснити реформу балетного театру. Кожному спектаклю додавав неповторну подобу, створював балети, вирішені єдиною хореографічною мовою, звертався до танцювального фольклору і суміжних мистецтв; класичний танець поєднувався в його балетах з характерним, з вільною пластикою і ін. виразними засобами. Естетична програма Ф. включала стилізацію відтворення в танці античного вазового живопису, старовинних гравюр. Проте при цьому балетмейстер завжди прагнув виразити світовідчування сучасного йому глядача. Кожен спектакль Ф. робив психологічно осмисленим, драматично напруженим, театрально дієвим. Звертаючись до симфонічної музики, не призначеної для балету, Ф. продовжив шукання в області танцювального симфонізму і відособив безсюжетний балет, побудований за законами музично-хореографічної розробки, як самостійний жанр. Дійсність в балетах Ф. з'являлася вакхічним святом, в яке дисонансом уривалися теми самоти, краху надій, приреченості неприборканих пристрастей. Як танцівник Ф. володів благородною граціозною манерою виконання, легким високим стрибком (виконував партії класичного репертуару). Серед постановок Ф.: в Маріїнськом театрі – «Павільйон Арміди» Черепніна, «Єгипетські ночі» Аренського, «Шопеніана» на музику Шопена «Ісламей» на музику Балакирева, і др.; для Російських сезонів – «Половецькі танці» з опери «Князь Ігор» Бородіна; балети «Жарптиця», «Петрушка» Стравінського, «Дафніс і Хлоя» Равеля, і ін. Для А. П. Павлової поставив хореографічний етюд «Вмираючий лебідь» на музику Сен-Санса. У 1934–35 працював в «Гранд-опера», в 1936–39 – в трупі «Балі рюсс де Монте-Карло». У 1923–42 керував студією в Нью-Йорку. Автор мемуарів і статей про балет.
Соч.: Вмираючий лебідь, вступ. ст. Р. Добровольськой, Л., 1961; Проти течії. Спогади балетмейстера. Статті, листи, [вступ. ст. Ю. І. Слонімського], Л. – М., 1962.
Літ.: Іванов І., М. Фокин, П., 1923; Стравінський І., Хроніка мого життя, [пер. з франц.(французький)], Л., 1963; Красовськая Ст М., Російський балетний театр початку XX століття, Л., 1971; Beaumont С., Michel Fokine and his ballets, L., 1935.
