Фока (Phokás) (р. і місце народження невідомі – помер жовтень 610, Константинополь), візантійський імператор з 602. Будучи центуріоном (сотником) візантійського війська на Дунаї, очолив воїнів, повсталих в 602 проти імператора Маврикія. Коли Ф. підійшов до Константинополя, його підтримало населення столиці. Маврикій і його сини були страчені. На опозицію столичної чиновної і крупної провінційної знаті Ф. відповів терором. Отримавши підтримку в папства, визнав в 607 папу главою всієї християнської церкви. Сходження Ф. на престол використовував шах Ірану Хосров II, який під приводом помсти за Маврикія почав війну проти Візантії, відторгнув від Візантії до 608 значну територію на Ст і Ю. Візантійськой імперії. У 608 проти Ф. підняв повстання екзарх Карфагена; у жовтні 610 його син Іраклій підступив з військовим флотом до Константинополя і був підтриманий повсталим населенням столиці. Ф. був позбавлений влади і страчений. Імператором став Іраклій.
