Флорентійський собор, Ферраро-флорентійський собор 1438–45, Уселенський собор католицької церкви, скликаний папою Євгенієм IV на противагу Собору Базеля (інколи в літературі розглядається як продовження собору Базеля). Проходіл в 1438–39 у Ферраре, в 1439–42 у флоренції, в 1443–45 в Римі. Більшість учасників собору Базеля відмовилося брати участь у Ф. с., не приїхали і запрошені на нього зап.(західний)-европейськие государі. Взяла участь багаточисельна делегація вост.(східний) (православною) християнській церкві (візантійський імператор Іоан Vlll Палеолог, патріарх Константинополя Іосиф II, русявий.(російський) митрополит Ісідор і ін.). Головною метою Ф. с. було подолання догматичних розбіжностей між західною (католицькою) і східною церквами і висновок унії між ними. Папа розраховував за допомогою унії розширити вплив католицької церкви в Східній Європі. На соборі розгорілися догматичні спори про filioque (див. в ст. Католицизм ) , таїнствах, чистилищі, верхній владі папи. Посилення тур.(турецький) небезпеки, тиск папи змусили візантійців, що сподівалися отримати допомогу західно-європейських держав проти тур.(турецький) натиску, укласти Флорентійську унію (липень 1439) на умовах визнання верховенства папи, прийняття католицьких догматів при збереженні лише обрядів східної християнської церкви (унія не увійшла в силу ні у Візантії, ні в Русявий. державі).
