Флорентійський університет, один із старих університетів Італії і Європи. Створений в 1321 на засоби Флорентійської республіки, на основі школи, відкритої в 825 і згадуваної вже в 1203 під назву «університет». Прийнятий в 1387 статут став зразком для ін. університетів Італії. Розквіт університету доводиться на 1-у половину 15 ст, найбільший розвиток отримали кафедри медичних і юридичних наук. У 1472 університет переведений до Пізу, в Флоренції залишилися кафедри філології, філософії, теології; надалі тут створені кафедри математики, астрономії, фізики, зоології, ботаніки, мінералогії. У Ф. в. викладали відомі італ.(італійський) учені Бальд, Никколі, А. Поліциано, Л. Пачолі, А. Чезальпіно, Е. Торрічеллі, Ф. Реді, титул «першого математика» університету мав Р. Галілей. Діяльність університетських кафедр була централізована урядовим декретом (1859), по якому Ф. в. перетворений в інститут вищих практичних досліджень і удосконалення; з 1924 – знову Ф. в.
У складі Ф. в. (1975): факультети – юридичних, політичних наук, економіки і комерції, літератури і філософії, педагогічний, медичний, хірургічний, природних наук, архітектурний, сільського господарства і лісівництва, технічних наук; бібліотека, яка об'єднує центральну національну бібліотеку (заснована 1747, понад 4 млн. тт.) і бібліотеку Маручеллі (заснована 1752, близько 0,5 млн. тт. рукописів, інкунабул і старих видань); обсерваторія і музей при ній. У 1975 – 21 тис. студентів, серед викладачів 262 професори.
