Феноло-альдегідні смоли, олігомерні продукти поліконденсації фенолу, його гомологів (крезолів, ксиленолов) і багатоатомних фенолів (наприклад, резорцину) з альдегідами (формальдегідом і фурфуролом). Найбільше практичне значення мають смоли (ФФС) феноло-формальдегідів, що отримуються з фенолів (головним чином монооксибензолу – див.(дивися) Фенол ) і формальдегіду. Залежно від співвідношення реагуючих речовин і природи каталізатора утворюються термопластичні (новолаки) або терморсактівниє (резоли) смоли (див. також Пластичні маси ) . Так, у присутності кислих каталізаторів (зазвичай соляної або щавлевої кислоти) при надлишку фенолу отримують новолачні смоли; у присутності основних каталізаторів, наприклад NAOH Ba (ВІН) 2 , Nh 4 ВІН, при надлишку формальдегіду – резольні смоли.
Новолачні смоли – переважно лінійні олігомери, в молекулах яких фенольні ядра сполучені метиленовими містками (наприклад, I) і майже не містять метілольних груп (– Ch 2 ВІН), Резольні смоли – суміш лінійних і розгалужених олігомерів (наприклад, II), що містять велике число метілольних груп, здібних до подальших перетворень:
Новолаки отримують за періодичною і безперервною схемою; резоли – лише але періодичною. Технологічний процес включає стадії поліконденсації, здійснюваної при температурі кипіння суміші (90–98 °С), і сушки, що проводиться при залишковому тиску 13,30–19,98 н/м 3 , або 100–150 мм рм. див.(дивися) Температура в кінці сушки при здобутті новолаков 120–130 °С, резолів 90–105 °С. Новолачні смоли випускають у вигляді твердих продуктів (стеклообразних шматків, лусочок або гранул), резольні – у вигляді твердих і рідких. Новолаки і резоли (молярна маса 600–1300 і 400–1000 відповідно) добре розчиняються в спиртах і ацетоні, забарвлені залежно від типа використаного каталізатора в різні кольори – від ясно-жовтого до червонуватого. В процесі переробки при нагріванні ФФС отверждаются (див. Затвердіння полімерів ), причому для затвердіння новолачних смол необхідний отверджувач (зазвичай вводять Уротропін; 6–14% від маси смоли). При затвердінні резольних смол розрізняють три стадії: А, В (проміжна), З (кінцева). На стадії А смола (резол) по фізичних властивостях аналогічна новолакам, т.к. растворяєтся і плавиться, на стадії В смола (резитол) здатна розм'якшуватися при нагріванні і набухати в розчинниках, на стадії Із смола (резит) не плавиться і не розчиняється.
смоли Отвержденниє характеризуються високими тепло-, водо- і кислотостійкістю, хорошими діелектричними властивостями, а у поєднанні з наповнювачами – і високою механічною міцністю (див. Фенопласти ). Отвержденниє новолаки поступаються резітам по тепло-, водо-, химстойкості і діелектричним властивостям.
Для направленої зміни властивостей ФФС в реакцію при їх здобутті вводять компоненти, здатні взаємодіяти з фенолом і формальдегідом. Так, при введенні аніліну підвищуються діелектричні властивості і водостійкість, при введенні сечовини – світлостійкість. Для додання здатності розчинятися в неполярних розчинниках і поєднуватися з рослинними оліями ФФС модифікують каніфоллю, тре-бутиловим спиртом; смоли цього типа широко використовують в якості основи для феноло-альдегідніх лаків . ФФС поєднують з ін. олігомерами і полімерами, наприклад з поліамідами, – для додання вищою тепло- і водостійкості, еластичності; з полівінілхлоридом – для поліпшення водо- і химстойкості; з каучуками – для підвищення ударної в'язкості, з полівінілбутіралем – для поліпшення адгезії (такі смоли – основа клеїв БФ, див.(дивися) Феноло-альдегідні клеї ). ФФС використовують для затвердіння епоксидних смол з метою додання останнім вищою термо-, кислото- і щелочестойкості. ФФС найширше застосовують у виробництві різних видів пластмас: новолаки – для здобуття пресу-порошків, резоли – пресу-порошків, волокнітов, шаруватих пластиків. З новолаков і резолів виготовляють пінопласти і сотопласти.
