Федько Іван Федорович [24.6(6.7) .1897–26.2.1939], радянський воєначальник, командарм 1-го рангу (1938), герой Громадянської війни 1918–20. Член Комуністичної партії з 1917. Народився в с. Хмельово, нині Роменського району Сумської області, в селянській сім'ї. З 1916 брав участь в 1-ій світовій війні 1914–18, закінчив школу прапорщиків (1917). Під час Жовтневої революції організував в р. Феодосії загін Червоної Гвардії і ревком. В період Цивільної війни командував 3-ою і 1-ою колонами військ Північного Кавказу (травень – жовтень 1918), 11-ою армією, був головнокомандуючим військами Північного Кавказу (жовтень – листопад 1918), помічником командувача 11-ою армією (листопад 1918 – лютий 1919). У 1919 член РВС(Реввоєнрада) Кримської республіки і заступник командувача Кримською армією, перетвореною потім в 58-у стрілецьку дивізію. У 1920 командував групою військ 13-ої армії. У 1921 брав участь в ліквідації Кронштадтського антирадянського заколоту і антоновщини. Закінчив Військову академію РККА (1922). Був командуючим Кавказькою армією, військами Пріволжського військового округу, заступником командувача Особливою Далекосхідною армією і командувачем Приморською групою військ. У 1937 командувач військами Київського військового округу, в 1938 – 1-й заступник наркома оборони. Депутат і член Президії Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Нагороджений орденом Леніна і 4 орденами Червоного Прапора.
Літ.: Кондратьев Н. Д., На лінії вогню, 2 видавництва, М., 1974; Смирнов А. П., Командарм І. Федько, Сімферополь, 1959.
