Федюнінський Іван Іванович [р. 17(30) .7.1900, село Гильово, нині Тугулимського району Свердловської обл.], радянський воєначальник, генерал армії (1955), Герою Радянського Союза (29.8.1939). Член КПРС з 1930. Народився в робочій сім'ї. У Червоній Армії з 1919, брав участь червоноармійцем в боях на Західному фронті в 1920. Закінчив піхотну школу (1924), курси «Постріл» (1931), Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу (1948). Командиром роти брав участь в боях на КВЖД в 1929, командував стрілецьким полком в боях на Халхін-Голі в 1939. У 1940–41 командир стрілецької дивізії і корпусу. Під час Великої Вітчизняної війни 1941–45 командував стрілецьким корпусом, 32-й (серпень – вересень 1941), 42-й (вересень – жовтень 1941), 54-й (жовтень 1941 – квітень 1942), 5-й (квітень – жовтень 1942) арміями, в жовтні 1941 – Ленінградським фронтом, був заступник командувача Волховським (жовтень 1942 – травень 1943) і Брянським (травень – липень 1943) фронтами, командувач 11-ої (липень – грудня 1943) і 2-ої ударної (з грудня 1943) арміями. Брав участь в Ленінградській і Курській битвах, звільненні Білорусії і Прибалтики, в Східно-прусській і Берлінській операціях. Після війни заступник Головнокомандуючого групою сов.(радянський) військ в Германії (1951–54), командувач військами Закавказького (1954–57) і Туркестану (1957–65) військових округів. З 1965 військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів міністерства оборони. Депутат Верховної Ради СРСР 5-го і 6-го скликань. Нагороджений 4 орденами Леніна, 5 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Суворова 1-ій мірі, 2 орденами Кутузова 1-ої міри, орденами Червоної Зірки, «За службу в Озброєних Силах СРСР» 3-ої міри і медалями, а також декількома іноземними орденами і медалями.
