Федосєєвци, феодосиевци, релігійно-опозиційна течія в Російській імперії, один з толку беспоповщини в розколі . Виникло серед старообрядців (селян і людей посадників) на З.-З.(північний захід) Європейській Росії. Засновник – колишній диякон Феодосій Васильев (1661–1711). Ф. були невдоволені тією частиною беспоповцев (поморци), які стали відходити від строгих правил старообрядності і, зокрема, прийняли моленіє за царя. Спочатку для Ф. були характерні непримиренність до крепостнічеському держави, строгий аскетизм (вони відкидали брак). З кінця 18 ст загальноросійським центром Ф. стала община на чолі с І. А. Ковиліним (1731–1809) при Преображенськом кладовище в Москві. Поступово, з розвитком соціальної нерівності серед Ф., у їх ученні втрачалися елементи соціального протесту. У 1848 вони визнали моленіє за царя. У 2-ій половині 19 ст з Ф. виділилися «новожени», що визнали брак. У СРСР є незначні замкнуті групи Ф., що втрачають релігійну нетерпимість і аскетизм.
Літ.: Риндзюнський П. Р., Старообрядчеськая організація в умовах розвитку промислового капіталізму, в кн.: Питання історії релігії і атеїзму, [т. 1], М., 1950; Міловідов Ст Ф., Старообрядність у минулому і сьогоденні, М., 1969; Карцов Ст Р., Релігійний розкол як форма антифеодального протесту в історії Росії, ч. 2, Калінін, 1971.
