Федоров Євгеній Костянтинович [р. 28.3(10.4). 1910, Бендери, нині Молдавською РСР], радянський геофізик, державний і суспільний діяч, академік (1960; член-кореспондент, 1939), головний вчений секретар Президії АН(Академія наук) СРСР (1959–62), Герою Радянського Союза (1938). Член КПРС з 1938. Закінчив БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова) (1932). У 1932–38 науковий співробітник полярних станцій (в т.ч. першій станції, що дрейфує, «Північний полюс-1», 1937–38). Директор Арктичного науково-дослідного інституту (1938–39). Начальник Гідрометеослужби СРСР (у 1939–47 і 1962–74). У 1947–55 працював в Геофизичному інституті АН(Академія наук) СРСР. Організатор і директор (1956–69 і з 1974) інституту прикладної геофізики Гідрометеослужби СРСР. Основні праці по дослідженню геофизичних полів в Арктиці, водного балансу хмар, штучної дії на метеорологічних процеси, по вивченню високих шарів атмосфери за допомогою штучних супутників Землі, забруднення довкілля. Державна премія СРСР (1946, 1969). Ф. був головою Антифашистського комітету радянської молоді, член Пагуошського комітету. Віце-президент Усесвітньої метеорологічної організації (1963–71). З 1965 заступник голови Сов. комітету захисту світу, член Президії Усесвітньої Ради Міра (1970–76), депутат Верховної Ради СРСР 1-го і 9-го скликань. Нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 6 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Глобальні дослідження атмосфери і прогноз погоди, М., 1971; Взаємодія суспільства і природи, Л., 1972.
