Фасеточні очі
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Фасеточні очі

Фасеточні очі, складні очі, основний парний орган зору комах, ракоподібних і деяких ін. безхребетних; утворені особливими структурними одиницями – омматідіямі, лінза рогівки яких має вигляд опуклого шестигранника – фасетки (франц. facette – грань; звідси назва). Ф. р. комах нерухомі, розташовані з боків голови і можуть займати майже всю се поверхня (в бабок, мух, бджіл). В ракоподібних інколи сидять на рухливих виростах. Найбільш вивчені Ф. р. дорослих комах і їх личинок з неповним перетворенням, в яких вони складені сотнями і навіть тисячами омматідієв. Залежно від анатомічних особливостей омматідієв і їх оптичних властивостей розрізняють 3 типи Ф. р. У аппозиційних Ф. р., властивих зазвичай денною комахою, суміжні омматідії постійно ізольовані один від одного непрозорим пігментом і рецептори сприймають лише світло, напрям якого збігається з віссю даного омматідія ( мал. 1 ). У оптікосуперпозіционних Ф. р., характерних для нічних і смеркових комах і багатьох ракоподібних, ізоляція омматідієв змінна (унаслідок здатності пігменту переміщатися), і при недоліку світла відбувається накладення (суперпозиція) падаючих під косим кутом променів, прошедших не крізь одну, а крізь декілька фасеток. Т. о., при слабкому освітленні збільшується чутливість ока. Для нейросуперпозіционних ф. р. характерна суммация сигналів від зорових кліток, що знаходяться в різних омматідіях, але одержуючих світло з однієї і тієї ж точки простору. У деяких комах (богомоли, поденки) одна частина ока може бути побудована за аппозиційним типом, а інша – по суперпозиційному ( мал. 2 ).

  У Ф. р. всіх типів власне світлочутливим елементом служать рабдомери зрітельних кліток, що містять фотопігмент (зазвичай подібний родопсину ) . Поглинання фотопігментом квантів світла – перша ланка в ланцюзі процесів, в результаті яких зорова клітка генерує нервовий сигнал.

  Нервова проекція сітківки на оптичні ганглії мозку і, частково, особливості оптики Ф. р. такі, що вони забезпечують аналіз зовнішнього світу з точністю до растру омматідієв, а не окремих зорових кліток. Низька кутова щільність омматідієв (їх оптичні осі розходяться під кутами 1–6°) перешкоджає розрізненню дрібних деталей, проте мала інерційність у поєднанні з високою контрастною чутливістю (1–5%) Ф. р. дозволяє деяким комахам розрізняти мигтіння (мигання) світла з частотою аж до 250–300 гц (для людини гранична частота близько 50 гц ) . Ф. р. забезпечують багатьом безхребетним колірний зір із сприйняттям ультрафіолетових променів, а також аналіз напряму плоскості лінійно-поляризованого світла.

  Літ.: Мазохин-Поршняков Р. А., Зір комах, М., 1965; Проссер Л., Браун Ф., Порівняльна фізіологія тварин, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1967, гл.(глав) 12.

  Р. А. Мазохин-Поршняков.

Мал. 1. Схема будови аппозиційного фасеточного ока: 1 — фасетки рогівок; 2 — светопреломляющий апарат; 3 — пігментні клітки; 4 — зорові клітки; 5 — світлочутливий елемент омматідія; 6 — аксони зорових кліток, що йдуть в оптичні ганглії; 7 — покриви голови; 8 — очна капсула.

Мал. 2. Схема виникнення сітчастого зображення в аппозиційних (а), оптікосуперпозіционних (б) і нейросуперпозіционних (в) фасеточних очах: 1 — окремі омматідії з єдиним або роз'єднаним світлочутливим елементом, складеним рабдомерамі; 2 — аксони зорових кліток. Заштриховані ті світлочутливі елементи, на які потрапляють промені світла, що паралельно йдуть (показані стрілками).