Фасеточні очі, складні очі, основний парний орган зору комах, ракоподібних і деяких ін. безхребетних; утворені особливими структурними одиницями – омматідіямі, лінза рогівки яких має вигляд опуклого шестигранника – фасетки (франц. facette – грань; звідси назва). Ф. р. комах нерухомі, розташовані з боків голови і можуть займати майже всю се поверхня (в бабок, мух, бджіл). В ракоподібних інколи сидять на рухливих виростах. Найбільш вивчені Ф. р. дорослих комах і їх личинок з неповним перетворенням, в яких вони складені сотнями і навіть тисячами омматідієв. Залежно від анатомічних особливостей омматідієв і їх оптичних властивостей розрізняють 3 типи Ф. р. У аппозиційних Ф. р., властивих зазвичай денною комахою, суміжні омматідії постійно ізольовані один від одного непрозорим пігментом і рецептори сприймають лише світло, напрям якого збігається з віссю даного омматідія ( мал. 1 ). У оптікосуперпозіционних Ф. р., характерних для нічних і смеркових комах і багатьох ракоподібних, ізоляція омматідієв змінна (унаслідок здатності пігменту переміщатися), і при недоліку світла відбувається накладення (суперпозиція) падаючих під косим кутом променів, прошедших не крізь одну, а крізь декілька фасеток. Т. о., при слабкому освітленні збільшується чутливість ока. Для нейросуперпозіционних ф. р. характерна суммация сигналів від зорових кліток, що знаходяться в різних омматідіях, але одержуючих світло з однієї і тієї ж точки простору. У деяких комах (богомоли, поденки) одна частина ока може бути побудована за аппозиційним типом, а інша – по суперпозиційному ( мал. 2 ).
У Ф. р. всіх типів власне світлочутливим елементом служать рабдомери зрітельних кліток, що містять фотопігмент (зазвичай подібний родопсину ) . Поглинання фотопігментом квантів світла – перша ланка в ланцюзі процесів, в результаті яких зорова клітка генерує нервовий сигнал.
Нервова проекція сітківки на оптичні ганглії мозку і, частково, особливості оптики Ф. р. такі, що вони забезпечують аналіз зовнішнього світу з точністю до растру омматідієв, а не окремих зорових кліток. Низька кутова щільність омматідієв (їх оптичні осі розходяться під кутами 1–6°) перешкоджає розрізненню дрібних деталей, проте мала інерційність у поєднанні з високою контрастною чутливістю (1–5%) Ф. р. дозволяє деяким комахам розрізняти мигтіння (мигання) світла з частотою аж до 250–300 гц (для людини гранична частота близько 50 гц ) . Ф. р. забезпечують багатьом безхребетним колірний зір із сприйняттям ультрафіолетових променів, а також аналіз напряму плоскості лінійно-поляризованого світла.
Літ.: Мазохин-Поршняков Р. А., Зір комах, М., 1965; Проссер Л., Браун Ф., Порівняльна фізіологія тварин, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1967, гл.(глав) 12.
