Фасмер (Vasmer) Макс (28.2.1886, Петербург, – 30.11.1962, Зап. Берлін), німецький філолог, славіст і балканіст. Закінчив Петербурзький університет. Викладав в університетах Петербургу (з 1909), Саратова (1917), Тарту (1918–21), Лейпціга (1921–24), Берліна (1925–47), Стокгольма (1947–49). Основні праці присвячені дослідженню слав.(слов'янський) мов (мовні контакти слов'ян з ін. народами: греками, іранцями, тюрками, фінно-уграмі і ін.) історії розселення слав.(слов'янський), балт.(балтійський), Іран.(іранський), угро-фінських народів в Східній Європі, вивченню східноєвропейської антропонімії і топонімії, впливи слав.(слов'янський) мов на албанський і ін. Підсумком його багатолітніх досліджень з'явився етимологічний словник російської мови (т. 1–3, 1950–58) – найбільший по обхвату матеріалу і надійна в лінгвістичному відношенні праця по етимології русява.(російський) мови. Заснував і очолював журнал «Цайтшріфт фюр славіше філологие» («Zeitschrift fur slavische Philologie», 1925), керував виданням одного з перших зворотних словників русявий.(російський) мови, редагував «Словник російських водних назв», а також зведення всіх відомих русяве.(російський) географічних назв. Іноземний член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1928). Випускав серію монографій по філології і культурі слов'янських народів (т. 1–10, 1925–33).
Соч.: Beiträge zur historischen Völkerkunde Osteuropas, Bd 1–4, Ст, 1932–36; Studien zur albanesischen Wortforschung, Dorpat, 1921 –; Russisches geographisches Namenbuch, Bd 1–7, Wiesbaden, 1962–75; у русявий.(російський) пер.(переведення) – слов'янські для Греко етюди, т. 1–3, СП(Збори постанов) Би, 1906–09; Етимологічний словник російської мови, з доп. О. Н. Трубачева, т. 1–4, М., 1964–73.
