Файзі (псевдонім; справжнє прізвище – Файзуллін) Ахмед Сафієвіч [26.2(11.3) .1903, Уфа, – 11.8.1958, Казань], татарський радянський письменник, заслуженого на діяча мистецтв РРФСР (1957). Вчився в Оренбурзькому східному інституті (1921). Учасник Великої Вітчизняної війни 1941–45. Друкувався з 1918. Віддав дань формалістичним захопленням, але з середини 1920-х став писати в реалістичній манері. Поема «Флейти» (1933) – про духовні шукання інтелігенції; балади «Пустеля і людина» (1936) – про етичну стійкість сов.(радянський) людини, «Чому мовчить чорний камінь» (1940) присвяченою Ст І. Леніну. Поет-лірик, автор багатьох збірок віршів. Вивчав життя і творчість Р. Тукаючи, написав драму «Тукай» (1938), опублікував 1-у частину романа про поета (1952), створив лібретто першого тат.(татарський) балету «Шурале» (1955) по мотивах поетичних казок Тукаючи; лібретто опери о М. Джаліле (музика Н. Жіганова); його драматургія – крупне явище тат.(татарський) сов.(радянський) літератури.
Соч.: Есерлар, т. 1–3, Казан, 1965 – 66; Сайланма асерлер, Казан, 1970; у русявий.(російський) пер.(переведення) – Тукай. Роман, М., 1966.
Літ.: Історія татарської радянської літератури, М., 1965; Гиніятулліна А., Письменники Радянського Татарстану. Біобібліографіч. довідник, Каз., 1970.
