Тукай Габдулла (повне ім'я і прізвище — Габдулла Мухамедгаріфовіч Тукаєв) [14(26) .4.1886, село Кушлауч, нині Арського району Татарської АССР, — 2(15) .4.1913, Казань], татарський поет, публіцист. Рано усиротів. З 1895 жив в Уральське, вчився в медресе Мутигия і відвідував російський клас. Вірші почав писати в 1902. З 1905 працював складачем. Співробітничав в газеті «Фікер» («Думка»), журналі «Ель-гаср-ель-джадід» («Нове століття»), де друкував вірші публіцистичні статті, фейлетони. У 1907 переїхав до Казані, де зближувався з більшовиком Х. Ямашевим, з письменниками-демократами. Спільно з Г. Камалом видавав сатиричний журнал «Яшен» («Блискавка», 1908—09); з 1910 працював в журналі «Ялт-йолт» («Зірниця»). Визначальним початком в творчості Т. була революційна сучасність, боротьба народних мас («Про свободу», 1905; «Паразитам» «Державна дума» — обидва 1906, і ін.). Т. — зачинає революційно-цивільної лірики в татарській літературі. У роки реакції після Революції 1905—07 Т. виступає як революційно-демократичний сатирик. Його сатира пройнята ненавистю до царизму, до націоналістичної буржуазії, духівництва (вірші «Не підемо!», 1907; «Націоналісти», «Ішан», поема «Сінний базар, або Новий Кисекбаш» — все 1908). У поезії Т. збережені реалістичні образи трудівників. Поет створив також ряд творів, присвячених дітям: «Шурале» (1907, на сюжет поеми створений однойменний балет, музика Ф. Ярулліна), балада «Водяна» (1908) і ін. Переводив вигадування А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, А. Н. Майкова, А. Н. Плещєєва, Я. П. Полонського, А. Ст Кольцова, І. С. Никітіна, А. До. Толстого.
Т. — основоположник татарської реалістичної літературної критики, автор статей «Наші вірші», «Критика — потрібна річ» (обидві 1907), «Перше моя справа після пробудження» (1913) і ін. У лекції «Народна література» (1910) виступив як знавець усно-поетичної творчості. Твори Т. переведені на багато мов народів СРСР. Пам'ятники поетові встановлені в Казані, в селах Кирлай і Кушлауч. У 1966 в Татарській АССР заснована республіканська премія імені Габдулли Тукаючи.
Літ.: Халіт Р., Тукай і його сучасники, Каз., 1966; Пехтельов І., Тукай і російська література, Каз., 1966: Нуруллін І., Дорога до зрілості. Про зародження і розвиток критичного реалізму в татарській літературі, Каз., 1971.
