Усуні , кочові племена центральної і Середньої Азії. Близько 160 до н.е.(наша ера) В. переселилися з Центральної Азії в Семіречье і на Тянь-шань. У 2–1 вв.(століття) до н.е.(наша ера) В. утворили племінний союз. Займалися кочовим скотарством (зокрема, конярем); у них були розвинені також землеробство і ремесла. На чолі В. стояв гуньмо, ставка якого знаходилася в Чигу («Місто Червоної Долини») на південному березі озера Іссик-Куль. Після 125 до н.е.(наша ера) В. уклали союз з Китаєм проти хунну . В результаті усобиць в 51 до н.е.(наша ера) В. розділилися на старшу (прокитайський) і молодшу (прохуннський) долі. У 42 до н.е.(наша ера) хунну розгромили ставку У. Последнєє згадка про них відноситься до 5 ст н.е.(наша ера)
Літ.: Воєводський М. Ст, Грязнов М. П., Усуньськие могильники на території Киргизької РСР «Вісник древньої історії», 1938 № 3; Бернштам А. Н., До питання про усунь//кушан і тохарах, «Радянська етнографія», 1947 № 3; Зуєв Ю. А., До етнічної історії усуней, «Тр. інституту історії, археології і етнографії АН(Академія наук) Казахською РСР», 1960, т. 8.
