Уріцкий Моісей Соломонович [2(14) .1.1873, м. Черкаси, – 30.8.1918, Петроград], діяч революційного руху в Росії. Член РСДРП з 1898. Народився в сім'ї купця. Закінчив юридичний факультет Київського університету (1897). У революційному русі з початку 90-х рр. У 1899 арештований, засланий в Якутську губернію. Після 2-го з'їзду РСДРП (1903) меншовик. Учасник Революції 1905–07 в Петербурзі, Красноярську. У 1906 арештований, засланий до Вологди потім в Архангельську губернію. У 1914 емігрував за кордон. Після Лютневий революції 1917 повернувся до Петрограду, увійшов до групи «межрайонцев», разом з якими був прийнятий в більшовицьку партію на 6-м-коді з'їзді РСДРП (б); на з'їзді вибраний членом ЦК РСДРП (б). У жовтневі дні 1917 член військово-революційного партійного центру по керівництву озброєним повстанням, член Петрограду ВРК. Після перемоги революції комісар міністерства закордонних справ, потім комісар Всеросійські комісії у справах скликання Засновницьких зборів. У лютому 1918 член Комітету революційної оборони Петрограду. В питанні про висновку Брестського світу 1918 примикав до «лівим комуністам» . На 7-м-коді з'їзді РКП (б) вибраний кандидатом в члени ЦК. З березня 1918 голова Петрограду ЧК. Убитий есером. Похований на Марсовому полі.
Літ.: Вовків П. П,, Гаврілов Л. Н., Перший голова Петроградом ЧК, Л., 1968; Совокин А., М. С. Уріцкий, в збірці: Вічна слава, М., 1967.
