Уніфікація в праві, діяльність компетентних органів держави або декількох держав, направлена на вироблення правових норм, одноманітно регулюючих певні види суспільних стосунків.
В СРСР процес В. законодавства союзних і автономних республік почався з освіти Сов. держави і сприяв економічному і соціальному розвитку всіх республік. У сучасний період цей процес виявляється перш за все в кодифікуванні законодавства: у Основах законодавства Союзу РСР і союзних республік і інших актах кодифікувань встановлюються принципи відповідної галузі законодавства і загальні норми по питаннях, які повинні регулюватися одноманітно в республіканських законах. Союзні республіки в своїх актах відтворюють і розвивають ці принципи і норми.
Велика робота по В. законодавства проводиться соціалістичними країнами в рамках СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги). Це обумовлюється принциповою єдністю їх економічної і політичної буд, прагненням зближувати правові системи, взаємно використовуючи досвід правового будівництва, і т.ч. забезпечити ще повнішу співпрацю у всіх сферах суспільного життя, перш за все в області економічного співробітництва (розробка Загальних умов постачань країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), введення єдиних стандартів і технічних умов і т.д.).
В. здійснюється і в процесі розвитку стосунків між державами з різним державним і суспільним ладом, особливо в області стосунків по зовнішній торгівлі, міжнародним перевезенням і т.д. (наприклад, Правила Йорк-Антверпена ) .
