Умань , місто обласного підпорядкування, центр Уманського району Черкаської області УРСР. Розташований при злитті рр. Кам'янки і Уманки (басейн Південного Буга). Кінцевий пункт же.-д.(железнодорожний) вітки від лінії Вапнярка – Черкаси. Вузол шосейних доріг на Київ, Кіровоград, Черкаси, Вінницю, Одесу. 77,6 тис. жителів (1975).
В. відома з 1616. Знаходилася в Брацлавськом воєводстві Мови Посполитої. У 1726–1832 належала польським магнатам Потоцким. З 1793 в складі, Рос. імперії. З 1795 місто повіту. з 1797 – Київській губернії. У 1819–26 у В. жив декабрист С. Р. Волконський, в якого бували П. І. Пестель і ін. член Південного суспільства декабристів . В 1838–57 була центром військових поселень Київської і Подільської губернії. У 1890 сполучена залізницею з Києвом, в 1891 – з Одесою. Радянська влада встановлена в лютому 1918. Остаточно звільнена від білогвардійців в 1920. З 1930 В. — районний центр, з 1932 місто в Київської області, з 1954 місто в Черкаської області. З 1 серпня 1941 по 10 березня 1944 була окупована німецько-фашистськими військами; у післявоєнний період господарство міста відновлене.
Головні галузі промисловості: машино- і приладобудування – заводи: «Мегомметр», оптіко-механічній, театрального устаткування, «Уманьсельмаш» (виробниче об'єднання), харчові (птіцекомбінат; консервний, горілчаний і ін. заводи); вітамінний завод; легка (швацька, взуттєва, художніх виробів фабрики). Виробництво будматеріалів (заводи: толевий, цегельні, будматеріалів залізобетонних виробів). В. – значний культурний центр області. У В. – з.-х.(сільськогосподарський), педагогічний інститути; технікум механізації сільського господарства, педагогічне, медичне, музичне училища. Краєзнавчий музей. У В. пам'ятники: І. Д. Черняховському (бронза, гранує, 1948, скульптор Е. Ст Вучетіч, архітектор Я. Б. Белопольський), Г. І. Котовському (бронза, гранує, 1957, скульптори Е. І. Белостоцкий, Е. М. Фрідман), М. І. Калініну (бронза, 1963 скульптор Ст Е. Мілько).
У В. у колишньому маєтку графів Потоцких знаходиться дендропарк «Софіївка» (1796–1859, за участю архітектора А. Н. Штакеншнейдера, інженер Л. Метцеля). У основі композиції парку – водна система з Верхнім і Нижнім озерами, водопадом і каналами, пов'язаними з р. Кам'янкою. У парку багаточисельні павільйони, гроти і лабіринти, скульптура (переважно в стилі класицизму).
Літ.: Умань Черкаси, 1957; Умань. Путiвник, Днеропетровськ, 1968; Храбан Р. Е., Закордонний П. О., Умань. Путівник-довідник, Дніпропетровськ, 1975; Косаревський І. А., Софieвка. Короткий путівник, 5 видавництво, До., 1965.
