Ультрамонтанство (від латів.(латинський) ultra montes — за горами, тобто за Альпами, в Римі), релігійно-політичний напрям в католицизмі, прибічники якого відстоюють ідею необмеженої верховної влади римського папи і його право втручатися в світські справи будь-якої держави. Вперше ультрамонтани виступили на Констанцськом соборі 1414—18. Активними поборниками В. з 16 ст стали єзуїти. У 1-ій половині 19 ст ідеї В. проповідували в Західній Європі реакційні аристократичні круги (наприклад, Же. де Местр ) , що бачили в централізованій церковній організації (на чолі з папою) дієве знаряддя проти революції. Програма В. знайшла втілення в «Силлабусе» (1864) і рішеннях 1-го Ватиканського собору 1869—70. У епоху імперіалізму ідеї В., пристосовані до нових історичних умов, стали прапором сил клерикалізму в їх боротьбі проти робочого руху і соціалізму.
