Укладення 1607, закон, прийнятий на спільному засіданні Боярської думи і Освяченого собору, проходівшем під керівництвом царя Василя Івановича Шуйського 9 березня. В. регулювало положення селянства і холопа, підтвердила заборона права виходу селян і відновило значення пісцових книг 90-х рр. 16 ст як вирішальної юридичної підстави кріпосної залежності. Це В. ліквідовувало попереднє селянське законодавство Бориса Годунова і Лжедмітрія I . Підлягали задоволенню всі позови про збіглих і вивезених селян, подані до 1 вересня 1607. У подальшому встановлювався 15-річний термін подачі чолобитних у справах про селянське володіння. В. підтвердило, що селянин є особистою власністю власника і повертається з сім'єю і майном, а також ввело ряд заходів проти осіб, що приймають збіглих і вивезених селян. По старих справах, окрім тих, які мали бути вирішені в 1607, санкції не застосовувалися. Вводилася система державного розшуку збіглих: представники місцевих органів влади зобов'язалися постійно контролювати склад населення і виробляти розшук про кожного нового селянина, що з'явився, або холопа. По В. відпускалися на волю неодружені холопи, якщо власник їх не одружує (не видає заміж) і не відпускає на волю. Здійснення В. було зірвано Селянською війною почала 17 ст і 15-річний термін розшуку збіглих був відновлений лише в 40-х рр. 17 ст
