Уйгуро-дунганськоє повстання 1864—77, національно-визвольне повстання корінного населення Синь-цзяна — уйгурів, дунган (хуей) і ін. народностей проти панування маньчжурських і китайських феодалів. Його головну рушійну силу складали міська біднота і селянство, але керівництво В.-д. ст захопили місцева феодальна знать і мусульманське духівництво. В результаті озброєних виступів пригноблюваних народностей і знищення ними власті правителів цинського Китаю на території Синь-цзяна (у Східному Туркестані і Джунгарії) в 1864 були створені три уйгурських і одне дунганськоє ханство, а в травні 1867 — Таранчинський (Ілійський) султанат. До літа 1867 уйгурськие ханства були об'єднані правителем одного з них Якуб-беком в єдину державу Ієттншар (Джетишаар), до якої в 1870 була приєднана також територія дунганського ханства. Якуб-бек конфіскував землі і ін. майно маньчжурських і китайських феодалів і спочатку полегшив податковий тягар корінного місцевого населення. Зовнішня політика Якуб-бека грунтувалася на використанні протиріч між Великобританією і Росією і лавіруванні між ними з метою протистояти цинському Китаю. В.-д. ст було жорстоко пригнічено в 1877 цинськимі військами під командуванням Цзо Цзун-тана.
