Узуфрукт (латинське ususfructus, від usus — користування і fructus — плід, приріст, дохід), в Древньому Римі право користування річчю, що належить ін. особі, із здобуттям від неї плодів або вигод, але із збереженням цілісності речі. В. належав до так званих особистих сервітутів, які встановлювалися на користь якої-небудь конкретної особи довічно або на певний термін без права відчуження або передачі по спадку. Широке поширення В. отримав в середні віки і особливо в буржуазному праві (наприклад, у Франції), де розглядався, як правило, як самостійний речового права .
