Уеда Акинарі (1734, Осака, – 27.6.1809, Киото), японський письменник. Вивчав китайську літературу, філософію, медицину. Дебютував нравоопісательной повістю «Вдачі бувалих власниць» (1767). Славу В. принесли новели пригодницько-романтичного вмісту в жанрі серйозної прози – еміхон (буквально – книга для читання). Сюжети письменник незрідка запозичував з япон.(японський) і кит.(китайський) літератури і фольклору. Основна спрямованість творчості В. – оспівування чесноти, осуд пороку і суспільного зла відповідно до учення сингаку (буквально – наука серця), яке проповідувало рівність всіх станів і в той же час наказувало кожному з них жити згідно зі своїм соціальним положенням. Важливе місце в творах В. займала фантастика; незрідка героями їх були духи або привиди: збірки розповідей «Луна в тумані» (1768, русявий.(російський) пер.(переведення) 1961), «Розповіді про весняний дощ» (1809). Був і талановитим поетом, що писав танка і хокку .
Соч.: Уеда Акинарі-сю, Токіо, 1968.
Літ.: Грігорьева Т., Логунова Ст, Японська література, М., 1964; Накамура Юхико, Кинсей сакка кенкю, Токіо, 1961.
