Тіхонравов Михайло Клавдійович [16(29) .7.1900, Володимир, — 4.3.1974, Москва], радянський учений і конструктор в області ракетобудування і космонавтики, заслуженого на діяча науки і техніки РРФСР (1970), Герою Соціалістичного Труда (1961). У 1919 вступив добровольцем в Червону Армію. На початку 20-х рр. створив серію рекордних планерів. Після закінчення Військово-повітряної академії ним. Н. Е. Жуковського (1925) працював на ряду авіаційних підприємств. З 1932 начальник бригади в Групі вивчення реактивного руху (ГИРД), з 1934 начальник відділу Реактивного інституту (РНІЇ). Керував створенням перших радянських ракет з двигунами на рідкому паливі (1933). З 1938 займався дослідженням рідинних ракетних двигунів, розробкою ракет для вивчення верхніх шарів атмосфери, підвищення купчастості стрілянини некерованими реактивними снарядами. З середини 1940-х рр. працював над проблемами проектування складених ракет. Брав участь в створенні перших штучних супутників Землі, пілотованих космічних кораблів, автоматичних міжпланетних апаратів. Одночасно вів викладацьку роботу (з 1962 професор). Член-кореспондент Міжнародної академії астронавтики (1968). Ленінська премія (1957). Нагороджений 2 орденами Леніна, 3 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Ракетна техніка, М., 1935; Політ птиць і машини з махаючими крилами, 2 видавництва, М., 1949.
