Тихоокеанська війна 1879— 1883, між Чилі, з одного боку, і Перу і Болівією — з іншою. Була викликана прагненням Чилі захопити найбільші родовища селітри в перуанській і болівійській частинах пустелі Атаками, що експлуатувалися Чилійською селітряною компанією. У лютому 1879 Чилі напала на Болівію, в квітні у війну вступило Перу, що мало договір про взаємодопомогу з Болівією. До кінця 1879 чилійці окуповували все болівійське побережжя і перуанську провінцію Тарапака, в червні 1880 — всю Атакаму, в січні 1881 столицю Перу — Ліму. Великобританія, що отримала від Чилі (з 1880) монопольне право вивозу селітри, активно підтримувала її. США, намагаючись закріпитися в цьому районі, обіцяли підтримку Перу і Болівії. У липні 1883 чилійці завдали ще дві поразки перуанцям, змусивши їх підписати договір про передачу Чилі Тарапаки назавжди, а рр. Такни і Аріки на 10 років (у 1929 Такна була повернена Перу). Болівія підписала в 1884 перемир'я, що позбавляло її виходу до моря (провінція Антофагаста); мирний договір, що закріпив це положення, був підписаний в 1904.
Літ.: Смоленське Ст, США і Тихоокеанська війна 1879—1884, «Нова і новітня історія», 1967 № 3.
