Тіфлісськая операція 1921, наступ радянських військ Кавказького фронту 16—25 лютого в період ліквідації останніх вогнищ Громадянської війни в Закавказзі. 12—15 лютого в Грузії спалахнуло народне повстання проти меншовицької диктатури. Що утворився 16 лютого ревком Грузії звернувся до глави Радянського уряду В. І. Леніну з проханням про озброєну допомогу. Вірне інтернаціональному обов'язку, Радянський уряд віддав наказ військам Кавказького фронту виступити на підтримку повстанців в їх боротьбі за встановлення Радянської влади. 16 лютого радянські війська перейшли в настання. З пограничних районів Вірменії і Азербайджану на Тіфліс наставала 11-я армія (командарм А. І. Геккер, член РВС(Реввоєнрада) Б. Д. Міхайлов і Ш. З. Еліава); з району Владикавказа на Кобі і Кутаїс — Терськая група військ; з району Гагр на Сухум — 31-я стрілецька дивізія 9-ої армії. Задум Т. о. полягав в тому, щоб концентричними ударами військ 11-ої армії (близько 40,2 тисяч багнетів і шабель, 1065 кулеметів, 196 знарядь, 7 бронепоїздів, 8 танків і бронемашин, 50 літаків) з Ю. і Ю.-В.(південний схід) на Тіфліс розгромити головні сили меншовицької армії (близько 50 тисяч багнетів і шабель, 1255 кулеметів, 122 знаряддя, 4 бронепоїзди, 16 бронемашин і танків, 56 літаків) і звільнити місто. На війська Терськой групи покладалося завдання відвернути частину сил противника, а на війська 9-ої армії — не допустити допомозі меншовицькій Грузії з моря з боку Антанти. Радянські війська повинні були взаємодіяти із загонами повстанців. В період 16—19 лютого головний удар на Тіфліс уздовж Бакинської ж. д.(залізниця) і шосе наносила група Тіфлісського напряму під командуванням М. Д. Веліканова (3 стрілецьких і 1 кавалерійська дивізії), допоміжний удар з Кахетії на Сартачала — група П. В. Куришко (1 кавалерійська дивізія і 2 стрілецьких полиця). Спочатку настання головних сил 11-ої армії розвивалося повільно із-за снігопадів, унаслідок вибуху противником Пойлінського ж.-д.(железнодорожний) моста, що позбавило групу Веліканова підтримки бронепоїздів, і ін. причин (недостатня взаємодія між групами, захоплення фронтальними атаками, недостатнє зосередження сил на вирішальних ділянках і т. д.). 18 лютого група Веліканова оволоділа важкодоступними Коджорськимі і Ягулжінськимі висотами, але контратаками добірних частин противника (деникінськие офіцери, юнкери) була вибита з них. До 22 лютого героїчними зусиллями робітників, селян і червоноармійців Пойлінський міст був відновлений. Після перегрупування допоміжна група, посилена 1 стрілецьким і 1 кавалерійською дивізіями з групи Веліканова, а також бронепоїздами і авіацією і що склала Праву групу армії під командуванням Н. Ст Куйбишева, отримала завдання завдати удару в обхід Тіфліса с В. і З.-В.(північний схід) Ліва група (колишнього напряму Тіфлісського) повинна була сприяти їй атакою з фронту і в обхід Тіфліса із З. 23 лютого 11-я армія відновила настання. Зломивши в наполегливих боях опір ворога, вона до результату 24 лютого створила загрозу оточення противника і змусила його залишити місто. 25 лютого війська 11-ої армії із загонами повстанців вступили в Тіфліс. В результаті проведених услід потім Кутаїсськой і Батумською операцій військ Кавказького фронту вся територія Грузії до кінця березня була очищена від меншовицьких військ.
Літ.: Кадішев А. Б., Інтервенція і громадянська війна в Закавказзі, М., 1960; Траськунов М. Би., Героїчна дорога 11-ої армії на фронтах Громадянської війни (1918—1921), Тб., 1958.
