Тіто — Шубашича угоди 1944, підписані головою Національного комітету звільнення Югославії (НКОЮ) І. Броз Тіто і прем'єр-міністром королівського югославського уряду в еміграції І. Шубашичем. 1) Підписано 16 червня 1944 на острові Вис. Передбачало співпрацю між НКОЮ і емігрантським урядом в звільненні Югославії від фашистських окупантів і їх посібників за умови, що емігрантський уряд буде складено з прогресивних демократичних елементів, не скомпрометованих боротьбою проти народно-визвольного руху. Завданням емігрантського уряду ставилася організація допомоги Народно-визвольній армії Югославії (НОАЮ), якою воно повинне було виразити повне визнання і призвати до об'єднання з нею всіх бойових сил народів Югославії, засудити зрадників, що співробітничали з окупантами. Уряд Шубашича здійснював діяльність по представництву Югославії за кордоном відповідно до потреб народно-визвольного руху, а в самій Югославії визнавало національні і демократичні завоювання — основи демократичного федерального пристрою і тимчасового управління країни Антифашистським вечем народного звільнення Югославії (АВНОЮ) і НКОЮ як його виконавським органом. НКОЮ погоджувався не ставити питання про короля і монархію, з тим що остаточну ухвалу про державний пристрій винесуть народи Югославії після звільнення країни. Спроби Шубашича і уряду Великобританії, що протегував йому, переглянути угоду — добитися згоди НКОЮ на визнання монархії і партнерство з четникамі, були знехтувані НКОЮ, СРСР, що підтримувався. У августе1944 були опубліковані передбачені угодою і що підтверджували його декларація уряду Шубашича і заява Тіто. 2) Підписано 1 листопада 1944 в Бєлграді, доповнено двома додатковими угодами (Бєлград, 7 грудня 1944). Передбачало створення єдиного югославського уряду (взамен НКОЮ і емігрантського уряду), збереження створеної в ході народно-визвольної боротьби структури нової демократичної федеральної держави, остаточний пристрій якої визначала Засновницька ськупщина (проведення виборів в неї передбачалося протягом трьох місяців після звільнення всієї території країни). До рішення ськупщини королеві заборонялося повертатися до Югославії. Королівські прерогативи повинні були здійснюватися регентською радою, але законодавча влада — Антифашистський вечем народного звільнення Югославії. Передбачалося введення демократичних прав і свобод, у тому числі діяльність політичних партій і об'єднань, виключаючи тих, що співробітничали з окупантами. Угода не була введена в дію відразу зважаючи на обструкцію короля Петра II, уряду США, що спирався на підтримку. Радянський Союз рішуче підтримував нову Югославію і вимагав реалізації угоди. Кримська конференція 1945 рекомендувала негайно ввести угоду в дію. 3 березня 1945 король був вимушений передати свої функції регентській раді. 7 березня в Бєлграді сформований єдиний уряд на чолі з Тіто. Воно було визнане всіма державами антигітлерівської коаліції. 11 листопада 1945 вибрана Засновницька ськупщина, що 29 листопада 1945 остаточно ліквідувала монархію в Югославії і прийняла декларацію про проголошення Федеральної Народної Республіки Югославії.
