Тінберген Ян
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Тінберген Ян

Тінберген (Tinbergen) Ян (р. 12.4.1903, Гаага), голландський економіст, один з представників сучасної математичної економії, член Нідерландської АН(Академія наук). Здобув освіту в Лейденському університеті. З 1933 професор Нідерландської школи економічних наук в Роттердаме, в 1945—55 керівник центрального бюро планерування, в 1965—72 голова Комітету з планерування ООН(Організація Об'єднаних Націй). Основні праці по теорії економічної політики, проблемам капіталістичного циклу, моделювання економічного розвитку (оптимізації моделі товарної спеціалізації — вибору спеціалізації у зв'язку з критерієм зайнятості і ін.). Висунув теорію «оптимальних буд», один з варіантів теорії конвергенції (див. Конвергенції теорія ) . Згідно Т., сучасний капіталізм трансформується у бік соціалізму, що виявляється нібито в зменшенні потужності власників капіталу на користь керівників і профспілок, проникненні соціалістичних ідей в багато областей (соціальне страхування, державні підприємства, форми планіфікациі і ін.), а соціалізм — у бік капіталізму, оскільки централізоване планерування не виходить за певні рамки і частину завдань центральних органів передана у ведення низових інстанцій. «Оптимальних буд» Т. називається синтез обох систем — деяких елементів «капіталістичної ефективності» і «соціалістичної рівності». Апологетичний характер теорії Т. в тому, що «оптимальних буд» по суті передбачають синтез двох систем на капіталістичній основі — приватній власності на засоби виробництва. Т. виступає за мирне співіснування і ділову співпрацю держав. Нобелівська премія по економіці (1969) за розробку математичних методів аналізу економічних процесів.

загрузка...

  Соч.: Les cycles economiques aux Etats — Unis d''amerique de 1919 а 1932, Gen., 1939; Business cycles in the United Kingdom 1870— 1914, Amst., 1951; On the theory of economic policy, Amst., 1952; Economic policy. Principles and design, Amst., 1956; International economic integration, 2 ed., Amst., 1965; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Математичні моделі економічного зростання, М., 1967 (совм. з Х. Босому).

  Літ.: Леонтьев Л. А., Якщо тверезо оцінювати факти..., «Новий час», 1966 №10.

  Е. П. Русаків.