Конвергенції теорія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Конвергенції теорія

Конвергенції теорія, сучасна буржуазна теорія, згідно якої економічні, політичні і ідеологічні відмінності між капіталістичною і соціалістичною системами поступово згладжуються, що приведе, кінець кінцем, до їх злиття. Самий термін «конвергенція» запозичений з біології (див. Конвергенція в біології). До. т. виникла в 50—60-х рр. 20 ст під впливом прогресуючого усуспільнення капіталістичного виробництва у зв'язку з науково-технічною революцією, зростанням економічної ролі буржуазної держави, впровадженням елементів планерування в капіталістичних країнах. Характерними для До. т. є спотворене віддзеркалення цих реальних процесів сучасного капіталістичного життя і спроба синтезувати ряд буржуазно-апологетичних концепцій, що мають на меті замаскувати панування крупного капіталу сучасному буржуазному суспільстві. Найбільш видні представники До. т.: Дж. Голбрейт, П. Сорокин (США), Я. Тінберген (Нідерланди), Р. Арон (Франція), Дж. Стрейчи (Великобританія). Ідеї До. т. широко використовуються «правими» і «лівими» опортуністами і ревізіоністами.

загрузка...

  Одним з вирішальних чинників зближення двох соціально-економічних систем До. т. рахує технічний прогрес і зростання крупної промисловості. Представники До. т. вказують на укрупнення масштабів підприємств, підвищення питомої ваги промисловості в народному господарстві, зростаюче значення нових галузей промисловості і інше як на чинники, сприяючі все більшій схожості систем. Корінний порок таких поглядів — в технологічному підході до соціально-економічних систем, при якому суспільно-виробничі стосунки людей і класів підміняються технікою плі технічною організацією виробництва. Наявність загальних меж в розвитку техніки, технічній організації і галузевій структурі промислового виробництва аж ніяк не виключає корінних відмінностей капіталізму і соціалізму.

  Прибічники До. т. висувають також теза про схожість капіталізму і соціалізму в соціально-економічному відношенні. Так, вони говорять об все більшому зближенні економічної ролі капіталістичної і соціалістичної держави: при капіталізмі напрямна економічного розвитку суспільства роль держави нібито посилюється, при соціалізмі — зменшується, оскільки в результаті економічних реформ, що проводяться в соціалістичних країнах, відбувається нібито відхід від централізованого, планового ведення народного господарства і повернення до ринкових стосунків. Таке трактування економічної ролі держави спотворює дійсність. Буржуазна держава, на відміну від соціалістичного, не може грати всеосяжної направляючої ролі в економічному розвитку, оскільки більшість засобів виробництва знаходяться в приватній власності. В кращому разі буржуазна держава може здійснювати прогнозування розвитку економіки і рекомендаційне («індикативне») планерування або програмування. Принципово невірна концепція «ринкового соціалізму» — пряме збочення природи товарно-грошових стосунків і характеру господарських реформ в соціалістичних країнах. Товарно-грошові стосунки при соціалізмі підпорядковані плановому керівництву з боку соціалістичної держави, економічні реформи означають вдосконалення методів соціалістичного планового керівництва народним господарством.

  Інший варіант До. т. висунутий Дж. Голбрейтом. Він не говорить про повернення соціалістичних країн до системи ринкових стосунків, а, навпроти, заявляє, що в будь-якому суспільстві при досконалій техніці і складній організації виробництва ринкові стосунки мають бути замінені плановими стосунками. При цьому затверджується, що при капіталізмі і соціалізмі нібито існують схожі системи планерування і організації виробництва, які і послужать основою для конвергенції цих двох систем. Ототожнення капіталістичного і соціалістичного планерування є спотворення економічної дійсності. Голбрейт не робить відмінності між приватно-господарським і народно-господарським планеруванням,  бачивши в них лише кількісну відмінність і не помічаючи принципової якісної відмінності. Зосередження в руках соціалістичної держави всіх командних позицій в народному господарстві забезпечує пропорційний розподіл праці і засобів виробництва, тоді як корпоративне капіталістичне планерування і державне економічне програмування нездібні забезпечити таку пропорційність і не в змозі здолати безробіття і циклічні коливання капіталістичного виробництва.

  До. т. отримала на заході поширення серед різних кругів інтелігенції, причому одні з її прибічників дотримуються реакційних соціально-політичних переконань, інші ж — більш менш прогресивних. Тому в боротьбі марксистів проти До. т. необхідний диференційований підхід до різних прибічників даної теорії. В деяких її представників (Голбрейт, Тінберген) До. т. зв'язується з ідеєю мирного співіснування капіталістичних і соціалістичних країн, на їх думку, лише конвергенція двох систем може врятувати людство від термоядерної війни. Проте виведення мирного співіснування з конвергенції абсолютно неправильно і по суті протистоїть ленінській ідеї мирного співіснування двох протилежних (а не що зливаються) суспільних систем.

  По своїй класовій суті До. т. є витончена форма апології капіталізму. Хоча вона зовні як би стає і над капіталізмом і соціалізмом, ратуючи за якусь «інтегральну» економічну систему, по суті ж пропонує синтез двох систем на капіталістичній основі, на базі приватної власності на засоби виробництва. До. т., будучи в першу чергу одній з сучасних буржуазних і реформістів ідеологічних доктрин, в той же час виконує і певну практичну функцію: вона намагається обгрунтувати для капіталістичних країн заходи, направлені до здійснення «соціального світу», а для соціалістичних країн — заходи, які були б направлені до зближення соціалістичної економіки з капіталістичною на дорогах так званого «ринкового соціалізму».

  Літ.: Брегель Е., Теорія конвергенції два економічних систем, «Світова економіка і міжнародні відносини», 1968 №1; Голбрейт Дж., Нове індустріальне суспільство, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1969; Сучасні буржуазні теорії про злиття капіталізму і соціалізму, М., 1970; Sorokin P. A., The basic trends of our times. New Haven, 1964; Rose G., Was steckt hinter der Konvergenztheorie?, B., 1969; Meissner Н., Konvergenztheorie und Realität, 2 Aufl., B., 1971.

  Е. Я. Брегель.